Діагностика системи запалення ДВЗ

5 АЛГОРИТМІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ДІАГНОСТИКИ ТА РЕМОНТУ СИСТЕМ ЗАПАЛЕННЯ

У даному розділі буде розглянуто та побудовано алгоритми процесу діагностики транспортних засобів з електронними системами запалення. Класичні системи детально розглядатися не будуть так як вони досить ретельно розглянуті і в професійно прикладній літературі і в наукових працях і тому не мають такої актуальності як сучасні електронні та мікропроцесорні системи запалення, до того ж тенденції сучасного автобудування йдуть до того щоб взагалі відмовитися від класичних систем запалення з механічним приводом розподілювача і навіть дротів високої напруги.

5.1 Процес діагностування двигунів

Процес діагностування полягає в сприйнятті діагностичних параметрів (S1, S2, ..., Sn), вимірі їхніх величин, що визначають у відомому масштабі параметри технічного стану (X1, X2, ..., Xn) механізму, і видачі висновку на основі зіставлення обмірюваних величин із допустимими (Sу1, Sу2, ...., Sуn) або граничними (Sn1, Sn2, ..., Snn) величинами [13].

Процес сприйняття й виміру діагностичних параметрів показаний на рис. 5.1 [13]. Об'єкт діагностики О має технічний стан, що характеризується параметром Х. Функціонуючи, або під впливом стимулюючого пристрою (наприклад, стенда), він породжує відповідний діагностичний параметр S. Цей параметр сприймається за допомогою якого-небудь одного або декількох датчиків D (механічних, теплових, електричних, індукційних і ін.). Від датчика параметр у трансформованому виді S' надходить у пристрій Y для відповідної обробки (розчленовування посилення, дешифрування, аналізу й т.п.) і далі у вимірювальний пристрій И, де виміряється параметр X технічного стану в певному масштабі б за допомогою приладу (стрілочного типу, індикатора, діаграми, компостера й т.п.).

Рис. 5.1. Схема процесу діагностики.

Прості механізми діагностують по одній найбільш вагомій ознаці, а складні по декількох. Діагностика складних механізмів можлива або по одній ознаці шляхом аналізу отриманої інформації, або одночасно по декількох діагностичних параметрах шляхом синтезу відомостей про стан об'єкта. В останньому випадку висновок про технічний стан роблять на основі логічної обробки отриманих результатів.

При логічній обробці враховується, що кожний зі структурних параметрів, досягши що попереджає або граничної величини (тобто перетворившись у несправність), може породити одночасно кілька різних діагностичних параметрів відповідної величини. При цьому різні несправності можуть частково супроводжуватися однаковими діагностичними параметрами. Так, наприклад, зношування запірної голки поплавкової камери карбюратора може викликати витрата палива, що перевищує норму, перегрів двигуна, ріст змісту CO у газах, що відробили, і т.д. Такі ж і деякі інші діагностичні параметри супроводжують зношування дозуючих пристроїв. При цьому несправності можуть бути такими, що механізм не перестає функціонувати. У цьому випадку для локалізації несправності складного пристрою необхідно користуватися цілим комплексом діагностичних параметрів. Для рішення подібних завдань треба знати кількісні характеристики типових несправностей (тобто величини структурних параметрів, при досягненні яких потрібна профілактика або ремонт) і породжуваних ними діагностичних параметрів, що досягли що попереджають або граничних величин, а також зв'язків між тими й іншими.

Розглянемо схематичний приклад методики виявлення однієї з можливих несправностей механізму, при наявності якої він вимагає профілактики. Нехай відомо, що механізм може мати три типових несправності Xy1, Xy2, Xy3 і три породжуваних ними діагностичних параметра Sy1, Sy2, Sy3. Взаємозв'язок між несправностями й параметрами можна виразити таблицею (табл. 5.1) [13], називаною діагностичною матрицею. Одиниці, проставлені в клітках горизонтального ряду цієї матриці, указують на існування несправності механізму при наявності даного діагностичного параметра S ? Sy, а нулі - на відсутність несправності. Подібні діагностичні матриці становлять на основі вивчення структурних зв'язків між елементами механізму, параметрами його стану й діагностичних параметрів. У розглянутому прикладі існування першого діагностичного параметра, що має величину Sy1, означає можливість першої Xy1 або другий Xy2 несправності; існування другого Sy2 - відповідно першої Xy1 і третьої Xy3, а існування третього Sy3 -другої Xy2 і третьої Xy3 несправностей. Аналізуючи цю елементарно просту таблицю, неважко помітити, що наявність у механізму першої несправності супроводжується першим і другим діагностичним параметром, наявність другої - першим і третім, наявність третьої - другим і третім. Із цього виходить, що при виникненні параметрів Sy1 і Sy2 механізм має несправність Xy1, при наявності Sy1 і Sy3 - несправність Xy2 а при наявності Sy2 і Sy3 - несправність Xy3.

Табл.. 5.1 Принципова схема діагностичної матриці

Реальні завдання цього виду значно складніше через велику кількість несправностей і ознак і внаслідок множинних зв'язків між тими й іншими. У цих випадках доцільне застосування логічних автоматів з датчиками, що сприймають діагностичні ознаки, і граничними пристроями для включення відповідних ланцюгів автомата при досягненні діагностичними параметрами нормативних величин. При цьому в автомат послідовно надходить дози інформації, що знижують невизначеність стану (ентропію) діагностуємого об'єкта, і відбувається виявлення несправності, що може існувати при даній комбінації діагностичних параметрів. У підсумку спрацьовує індикатор, що фіксує шукану несправність.

5.2 Алгоритмізація діагностики при технологічному процесі технічного обслуговування

По технологічних ознаках діагностика в автотранспортному підприємстві характеризується: призначенням, технологічним устаткуванням, режимом проведення й місцем у технологічному процесі технічного обслуговування й ремонту (рис. 5.2). По своєму призначенню діагностика може бути спеціалізованої й сполученої з технічним обслуговуванням і ремонтом.

Спеціалізована діагностика являє собою комплекс перевірочних випробувань і операцій, виконуваних на спеціалізованих постах (лініях). Створення таких постів доцільно через специфічність діагностичних робіт і діагностичного встаткування. Ціль спеціалізованої діагностики полягає в проведенні встановленого комплексу діагностичних робіт і головним чином перед ТЕ-1, ТЕ-2 і ТР, щоб виявити потребу й обсяг ремонту й профілактики. Спеціалізовану діагностику проводять у плановому порядку з періодичністю, що збігається або кратної періодичності технічного обслуговування. У деяких випадках можливе використання спеціалізованих постів діагностики для повторної, заключної перевірки якості проведеного технічного обслуговування або ремонту.

4

Рис. 5.2 Технологічні види діагностики

Сполучена діагностика проводиться безпосередньо на постах і лініях технічного обслуговування й ремонту двигунів для забезпечення оперативного або заключного контролю виконуваних робіт. Вона проводиться по потребі.

Технологічний зв'язок (рис. 5.3) [13] зони діагностики із зонами профілактики, ремонту й стоянки обумовлений самим змістом діагностичного процесу.

4

Рис. 5.3 Схема технологічних зв'язків між зонами діагностики, профілактики, ремонту й стоянки

Діагностичний пристрій (або оператор), вимірявши в деякому масштабі діагностичним параметром S величину структурного параметра X стану об'єкта, порівнює результат із граничним Sn і що попереджає Sу показниками. На підставі цього встановлюються технологічні потоки й обсяги відповідних робіт.

Питання про місце діагностики в технологічному процесі технічного обслуговування й ремонту системи запалення вирішується системно з урахуванням умов експлуатації, наявності і якості розташовуваних діагностичних засобів. У принципі місце діагностики в технологічному процесі технічного обслуговування обумовлено доцільністю спеціалізації ряду діагностичних робіт, необхідністю оперативного контролю за якістю технічного обслуговування й ремонту в процесі їхнього виконання, а також потребою в заключних перевірках двигуна, пов'язаних з доробками.

Визначення місця діагностики в технологічному процесі технічного обслуговування й ремонту системи запалення дозволяє сформулювати основні вимоги до її засобів. Для діагностики системи запалення в цілому і її вузлів необхідні стаціонарні стенди з великою точністю замірювання параметрів (стаціонарні мотор тестери, осцилографи і т.п.). Для поелементної діагностики, сполученої з технічним обслуговуванням і ремонтом, повинні використатися пересувні комплекси й переносні пристосування (сканери, переносні мобільні мотор тестери, тощо).

Економічна ефективність діагностики двигунів в автотранспортному підприємстві залежить від досконалості застосовуваних методів і засобів, правильного їхнього використання, оптимальних діагностичних нормативів, раціональних режимів і технологічних процесів стосовно до даних умов.

Економічна ефективність діагностики оцінюється зіставленням зниження витрат на експлуатацію двигуна з додатковими витратами на його діагностику. Зниження експлуатаційних витрат визначається зменшенням обсягу поточного ремонту й супутнього йому витрати запасних частин: скороченням виробничих площ зони ремонту, зменшенням трудомісткості контрольних робіт за рахунок автоматизації, економією палива, підвищенням продуктивності автомобіля в цілому і окремих його вузлів; збільшенням його ресурсу й в остаточному підсумку підвищенням коефіцієнта готовності парку. Витрати на діагностику системи запалення включають капіталовкладення на придбання й установку діагностичного встаткування, вартість займаних їм виробничих площ і експлуатаційні витрати, пов'язані із проведенням діагностики (зарплата операторів, догляд за встаткуванням, простої автомобіля при діагностиці).

Зниження експлуатаційних витрат по кожній з перерахованих статей визначають досвідченим шляхом на основі результатів експлуатації досить великої кількості автомобілів, що піддаються діагностиці протягом певного пробігу. Отримані при цьому дані порівнюють із аналогічними витратами на автомобіль, що працює у тих же умовах, але без застосування діагностики.

На основі цього визначають витрати, пов'язані з діагностикою в питомому вирахуванні, і строк окупності діагностичних засобів.

Діагностика систем запалення як один з найважливіших засобів удосконалювання їхнього технічного обслуговування має широкі перспективи. Перспективи її розвитку пов'язані з вишукуванням і освоєнням нових методів, засобів і технологічних процесів діагностики, ув'язаних з технічним обслуговуванням і ремонтом систем запалення, а також підвищенням їх контролеспроможності. Підвищення якості пошуку несправностей в системі запалення, прогнозування ресурсу й постановки діагнозу у великому ступені залежить від широкого використання електроніки й засобів автоматизації процесів діагностування.

5.4 Технологія процесу діагностики.

Робота діагноста складається із трьох етапів: збір діагностичної інформації, її обробка, ухвалення рішення. Для збору застосовується діагностичне встаткування, наприклад таке як описане у розділі 2. Процес можна описати так [15].

1. Опитування клієнта про суть проблеми. Коли, як, при яких обставинах проявляється дефект. Часто "допит із пристрастю" значно полегшує подальший пошук.

2. Візуальний огляд підкапотного простору. Уважно дивимося, чи немає видимих ушкоджень електропроводки, шлангів, високовольтних проводів. Чи немає слідів стороннього втручання, найчастіше з боку установників ГБО і автосигналізацій. Типові випадки - пучок дротів, що йде до датчика синхронізації, після перебирання двигуна виявляється лежачої на випускному колекторі, або відірвані проведення від датчика швидкості при заміні зчеплення. Взагалі слідам втручання треба приділяти серйозну увагу. Корисно переконатися, що всі шланги вентиляції картера, адсорбера й т.п. перебувають на своїх штатних місцях, запобіжники ЭСУД не перегоріли, а в баку є бензин. Дуже бажано перевірити стан повітряного фільтра. Часто він буває порваний, і це приводить до виходу ДМРВ із ладу.

Тільки після всього цього можна приступати до роботи із приладами.

3. Першою справою за допомогою сканера розберемося, з яким типом ЕБК й з якою системою (Росія-83, Євро-2, Євро-3 і т.п.) ми маємо справу. Згадаємо особливості її роботи, її склад, а також можливі "уроджені дефекти". Наприклад, прошивання типу І27, блок Январь 7 з антиджеркингом і т.п. Також на цьому етапі необхідно замірити компресію в циліндрах, щоб відразу визначити, потрібно чи ні більше глибоке втручання у двигун. При низької компресії або її великому розкиді по циліндрах необхідний візит до моториста.

4. Візуально контролюємо свічі. Кількість нагару, його колір, зазор, стан електродів, наявність/відсутність пробою на ізоляторі.

5. Перевіряємо в статиці показання датчиків і виконавчих механізмів за допомогою сканера. Можна посувати РХХ, включити вентилятор і бензонасос, зробити баланс форсунок.

6. Поводимо діагностику системи живлення по тиску палива. Якщо претензій до насоса, регулятору тиску, датчикам, ИМ, свічам і проводам у статиці ні, заводимо двигун.

7. На працюючому двигуні перевіряють сканером ті ж самі параметри. Уважно слухаємо двигун на предмет сторонніх шумів, стукотів і гулу.

8. Фіксуємо показання газоаналізатора.

9. При необхідності можна зняти мотортестером осцилограми високої напруги.

10. Якщо є підозра на невірну установку фаз ГРМ, виконуємо мотортестером перевірку тиску в циліндрі.

11. А от тепер саме цікаве. Уважно дивимося на отримані результати, аналізуємо їх і робимо висновки, приклад осцилограм, отриманих за допомогою мотор тестера Car Test, наведений у графічній частині роботи.

Іноді в сумнівних випадках є зміст підмінити несправний елемент і зняти показання повторно або зробити пробну поїздку. Для цього на робочому місці діагноста повинен бути підмінний фонд. Але в кожному разі потрібно прагнути до такого ступеня майстерності, коли виявлення дефекту відбувається тільки за допомогою приладів і майже зі стовідсотковою ймовірністю.

5.3 Методики відшукування несправностей по осцилограмам

У цьому розділі коротко викладені принципи визначення несправностей при розгляді осцилограм, отриманих за допомогою стенда комп'ютерної діагностики CarTest-1.1.0.

Система запалювання автомобіля може бути класичної (контактної), електронної (з датчиком холу в трамблері) або мікропроцесорної (без трамблера). Осцилограми первинної напруги на котушці для кожної системи різні, а вторинного (на свічах) - майже однакові. Тому для початку розглянемо осцилограму вторинної напруги, рис. 5.4.

1. Зона горіння іскри:

а) час горіння іскри на справному двигуні повинне становити 1.2 - 1.7 мс (миллісекунди). Напруга горіння в ідеальному випадку повинне бути постійним. Зменшення напруги під час горіння іскри вказує на високий опір у високовольтному проведенні або наконечнику, збільшення напруги - на низький опір в іскровому проміжку свічі, що найчастіше викликано товстим шаром нагару.

б) скачки напруги під час горіння іскри вказують так само на нагар або присутність у паливоповітряної суміші водяних пар.

Рис. 5.4 Осцилограма вторинної напруги:

1 - Зона горіння іскри

2 - Зона залишкових коливань котушки

3 - Амплітуда напруги пробою іскри

4 - Початок заряду котушки

2. Амплітуда напруги пробою:

а) на неодруженому ходу й прогрітому двигуні нормальне значення від 8 до 14 КВ

б) при нормальному часі горіння знижена напруга пробою може вказувати на перезбагачену суміш, а підвищене - на занадто бідну суміш або підсос повітря в задросельному просторі. При різкому відкритті дросельної заслінки напруга пробою повинне короткочасно з не більше ніж на 40%.

в) підвищена напруга пробою при зменшеному часі горіння іскри й нормальному зазорі у свічі вказує на обрив у високовольтному ланцюзі (обрив вторинної обмотки котушки запалювання, несправність опору в бігунку або свічковому наконечнику, обрив високовольтного проведення)

г) знижена напруга пробою при збільшеному часі горіння іскри вказує на коротке замикання у вторинному ланцюзі (замикання у вторинній обмотці котушки запалювання, пробій у кришці трамблера, бігунку, високовольтному проведенні на масу). Якщо нічого не допомагає - погана компресія.

3. Зона залишкових коливань котушки: кількість залишкових коливань залежить від типу котушки (її індуктивності) і повинне бути більше чотирьох. Якщо менше чотирьох коливань - у вторинній обмотці котушки є короткозамкнений виток.

Початок заряду котушки: якщо котушка підключена правильно, тобто пік першого коливання повинен бути спрямований униз. У іншому випадку переплутана полярність підключення первинної обмотки котушки запалювання.

Осцилограма первинної напруги в контактній системі запалювання представлена на рис. 5.5.

Рис. 5.5 Осцилограма первинної напруги: 1 - зона горіння іскри (робота конденсатора); 2 - залишкові коливання первинної обмотки

Максимальна амплітуда коливань у зоні 1 , рис. 5.5, повинна бути не менш 250 вольтів.

Мала кількість і неправильна форма коливань у зоні 1 указує на несправність конденсатора.

Мала кількість коливань (менше 3) у зоні 2 з одночасним зменшенням амплітуди коливань у зоні 1 указують на наявність короткозамкненого витка в первинній обмотці котушки запалювання.

Особовий інтерес у контактній системі запалювання має кут замкнутого стану контактів і момент їхнього замикання. До речі, на показаних на рис. 5.6 осцилограмах добре видний головний недолік звукової карти - неможливість виміру постійної напруги. По ідеї лінія після замикання повинна йти по прямій, а не по спадні. Однак основні несправності переривника легко спостерігаються.

Кут замкнутого стану контактів вказується в документації на автомобіль, наприклад для ВАЗ-2101 дорівнює 55 градусів і повинен бути постійним при будь-якій частоті обертання двигуна, рис. 5.6, а).

Асинхронизм кута замкнутого стану контактів не повинен перевищувати 3 градуси, інакше зношені підшипники в трамблеру, рис. 5.6, б).

Фронт імпульсу в момент замикання повинен бути прямим. Пологий фронт указує на нагар на контактах, тремтіння при замиканні може бути викликаний слабкою пружиною переривника, рис. 5.6, в).

Рис. 5.6 Осцилограма кута замкнутого стану контактів контактної системи

6 ОХОРОНА ПРАЦІ

6.1 Аналіз небезпечних та шкідливих виробничих факторів при

діагностуванні та ремонті

Охорона праці в Україні регламентується законом «Про охороні праці», прийнятим в 1933 році.

Згідно ГОСТ 12.0.002-80. «Система стандартів безпеки праці. Терміни й визначення». Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я й працездатності людини в процесі праці [16].

Техніка безпеки - це система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають або зменшують дію на працюючих небезпечних виробничих чинників.

Небезпечний виробничий чинник - це виробничий чинник, дія якого на того, що працює в певних умовах приводити до травми або раптового різкого погіршення здоров'я.

Шкідливий виробничий чинник - це виробничий чинник, дія якого на того, що працює в певних умовах приводити до захворювання або зниження працездатності.

Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74. небезпечні й шкідливі виробничі чинники за природою їх дії на організм людини підрозділяють на чотири групи:

1) фізичні - рухомі деталі, елементи механізмів і машини в цілому; неприпустима температура поверхонь машин і устаткування й повітря в робочій зоні; неприпустимий рівень вібрації, виробничих випромінювань (іонізуючих, лазерних, інфрачервоних, ультрафіолетових), електромагнітних

полів; метеорологічних коливань у робочій зоні; недостатня або підвищена освітленість робочої зони;

2) хімічні - токсичні, дратівливі, сенсибілізуючи, канцерогенні, мутагенні, такі, що впливають на репродуктивну функцію;

3) біологічні - мікро- і макроорганізми;

4) психофізіологічні - фізичні навантаження (статичні, динамічні, гіподинамія); нервово-психічні перевантаження (розумові, емоційні, монотонність праці, перенапруження аналізаторів).

6.2 Організація заходів з безпеки охорони праці при діагностуванні

й ремонті

Розглянемо заходь для персоналу, що виконують ремонт і технічне обслуговування електроустаткування автотранспорту

До самостійної роботи на встаткуванні допускаються особи не молодше 18 років, що мають посвідчення й групу по електробезпечності не нижче 2, що пройшли [17]:

вступний інструктаж;

інструктаж з пожежної безпеки;

первинний інструктаж на робочому місці;

навчання безпечним методам і прийомам праці не менш чим по 20 годинній програмі

інструктаж з електробезпечності на робочому місці.

Медичний огляд

повторний інструктаж з безпеки праці на робочому місці не рідше, ніж через кожні три місяці;

позаплановий інструктаж: при зміні технологічного процесу або правил по охороні праці, заміні або модернізації виробничого встаткування, пристосувань і інструмента, зміні умов і організації праці, при порушеннях інструкцій з охорони праці, перервах у роботі більш ніж на 60 календарних днів (для робіт, до яких пред'являються підвищені вимоги безпеки - 30 календарних днів);

диспансерний медичний огляд згідно з наказом Мінздраву України.

Персонал по обслуговуванню електроустаткування автотранспорту зобов'язаний:

дотримувати правил внутрішнього трудового розпорядку, установлені на підприємстві;

дотримувати вимог інструкції з охорони праці, інструкції про міри пожежної безпеки, інструкції з електробезпечності;

дотримувати вимог до експлуатації встаткування;

використати за призначенням і дбайливо ставитися до виданих засобів індивідуального захисту.

Персонал по обслуговуванню електроустаткування автотранспорту повинен:

уміти робити першу (долікарняну) допомога потерпілому при нещасному випадку;

знати місце розташування засобів надання долікарняної допомоги, первинних засобів пожежогасіння, головних і запасних виходів, шляхів евакуації у випадку аварії або пожежі;

виконувати тільки доручену роботу й не передавати її іншим без дозволу майстра або начальника цеху;

під час роботи бути уважним, не відволікатися й не відволікати інших, не допускати на робоче місце осіб, що не має відносини до роботи;

містити робоче місце в чистоті й порядку.

Персонал по обслуговуванню електроустаткування автотранспорту повинен знати й дотримувати правил особистої гігієни. Приймати їжу, курити, відпочивати тільки в спеціально відведені для цього приміщеннях і місцях. Пити воду тільки зі спеціально призначених для цього установок.

При виявленні несправностей устаткування, пристосувань, інструментів і інших недоліків або небезпеках на робочому місці негайно повідомити майстрові або начальникові цеху. Приступитися до роботи можна тільки з їхнього дозволу після усунення всіх недоліків.

При виявленні загоряння або у випадку пожежі:

відключити встаткування;

повідомити в пожежну охорону й адміністрації;

приступитися до гасіння пожежі наявними в цеху первинними засобами пожежогасіння відповідно до інструкції по пожежній безпеці.

При загрозі життю покинути приміщення.

При нещасному випадку зробити постраждалий першу (долікарняну) допомога, негайно повідомити про те, що трапилося, майстрові або начальникові цеху, вжити заходів до збереження обстановки події (стан устаткування), якщо це не створює небезпеки для навколишніх.

За невиконання вимог безпеки робітник несе відповідальність відповідно до діючого законодавства.

Основними небезпечними й шкідливими виробничими факторами є:

що рухаються й обертаються деталі й вузли автомашини;

гострі крайки деталей;

виконання робіт поза приміщенням при несприятливих атмосферних явищах (дощ, гроза)

відпрацьовані гази в результаті згоряння пально-мастильних матеріалів;

Відповідно до "Норм безкоштовної видачі засобів індивідуального захисту робітникам та службовцям" персоналу з ремонту електроустаткування автотранспорту видаються строком на 12 місяців костюм бавовняний, на 3 місяці рукавиці комбіновані, рукавички діелектричні, на зовнішніх роботах узимку додатково: куртка бавовняна на прокладці, що утеплює, штани бавовняні на прокладці, що утеплює.

6.2.1 Вимоги безпеки перед початком роботи

Переконатися в справності й надягти спеціальний одяг, застебнути її на всі ґудзики, волосся забрати під головний убір.

Перевірити, чи не захаращені проходи й робоче місце сторонніми предметами. Переконатися в тім, що робоче місце досить освітлене й світло не буде зліпити ока. Напруга місцевого висвітлення не повинне перевищувати 42 В, а переносних електроламп 12 В [16].

Перевірити СИЗ, переконатися в їхній справності.

Перевірити необхідний для роботи інструмент і пристосування й переконатися в їхній справності. Несправний інструмент і пристосування з робочого місця забрати. Переносити робочий інструмент треба в спеціальній сумці або ящику.

Перевірити електроінструмент

- затягування болтів, що кріплять вузли й деталі

- справність редуктора шляхом провертання рукою шпинделя (при відключеному двигуні)

- стан проводи, цілісність ізоляції, відсутність зломів жив.

- наявність заземлення.

- роботу на холостому ходу.

- чіткість роботи вимикача.

При відчутті хоча б слабкої дії струму електроінструмент відключити від мережі й здати в ремонт.

З'єднання електроінструмента робите за допомогою штепсельних з'єднань. При цьому перевірте контакти примусового й випереджального включень заземлюючого проводу.

6.2.2 Вимоги безпеки під час роботи

Щоб уникнути виникнення замикання в системі електроустаткування машини при її ремонті користуйтеся електричною схемою, наведеної в технічному описі й інструкції для експлуатації машини або встаткування.

Контрольно-регулювальні роботи, що виконуються в приміщенні майстерні при працюючому двигуні машини (перевірка роботи генератора, регулювання реле-регулятора) проводяться на спеціальному пості, обладнаним відводом вихлопних газів із приміщення в атмосферу.

При знятті й установці стартера й щитка приладів попередньо відсоєдинивши від акумулятора проводи, що з'єднує з масою.

При роботі й регулюванні електроустаткування на машині щоб уникнути короткого замикання, користуйтеся інструментом з ізольованими ручками.

При роботі поблизу крильчатки вентилятора щоб уникнути травмування, зніміть із її приводний ремінь.

При необхідності виконання робіт під машиною, установите її осторонь.

Всі роботи з ремонту або технічного обслуговування автомобіля виконувати при зупиненому двигуні, за винятком регулювання й перевірки електроустаткування.

Домкрат при підйомі автомобіля ставити на міцну й стійку дерев'яну підкладку. Висота його підйому повинна відповідати необхідній висоті підйому автомобіля і його вузлів. Працювати під автомобілем можна тільки після установки його на козелки.

З метою безпеки при постановці автомобіля на пост технічного обслуговування або ремонт автомобіль загальмувати за допомогою стояночної гальмової системи й включити першу передачу, виключити запалювання, під колеса підкласти не менш двох спеціальних упорів (клинів, черевиків).

При роботі з електротельфером варто виконувати інструкцію з охорони праці для осіб, що користуються вантажопідйомними машинами, керованими з підлоги й маючим посвідчення.

При роботі на свердлильних, заточувальному верстатах варто виконувати інструкції з охорони праці для осіб, що користуються цим устаткуванням і маючи посвідчення.

Перед виконанням робіт, пов'язаних із провертанням колінчатого й карданного валів, чи перевірити виключені запалювання й подача палива (для дизельних автомобілів), поставити важіль перемикання передач у нейтральне положення, звільнити гальмову систему. Після закінчення робіт затягти важіль гальмової системи й знову включити першу передачу.

Перебувати й працювати під автомобілем, що висить на тросі вантажопідйомного механізму, не допускається.

При ремонті й технічному обслуговуванні автомобілів з високим кузовом користуватися сходами-драбинами із щаблями шириною не менш 150 мм.

Перед ремонтом автомобіля, установленого на оглядовій канаві необхідно:

перевірити правильність розташування коліс стосовно напрямних;

поставити автомобіль на гальма й підкласти під колеса розпірні підкладки;

переконатися в наявності вільного доступу в канаву, справності підлогової ґрати в канаві.

Перебуваючи в оглядовій канаві, огляд і ремонт автомобіля робити в захисних окулярах.

Стружку з верстата, устаткування й автомашини змітати щіткою. Здувати пил і стружку стисненим повітрям або забирати голими руками не допускається.

Не допускати розливу паливо мастильних матеріалів (бензин, солярка, масло, солідол і т.п.). Зливати воду й масло тільки в спеціальну тару, не допускаючи їхнього розливу на підлогу.

При регулюванні працюючого двигуна в приміщенні застосовувати безшланговий місцевий відсос або накидні шланги для відводу відпрацьованих газів в атмосферу. У випадку відсутності зазначених відсосів працювати в закритому приміщенні із працюючим двигуном не дозволяється.

Піднімати автомобіль за буксирні гаки забороняється.

Зняті деталі варто укладати на спеціальні стелажі. При роботі пневматичним інструментом необхідно:

працювати тільки справним інструментом, клапани повинні бути відрегульовані так, щоб вони легко відкривалися, при припиненні натиску на керуючу рукоятку швидко закривалися й не пропускали повітря в закритому положенні;

приєднання шлангів до інструмента й роз'єднання їх з інструментом робити після вимикання подачі повітря. Перед приєднанням до інструмента шланг ретельно продути;

працювати тільки в захисних окулярах;

користуватися абразивними колами, отриманими в інструментальній коморі й спеціально призначені для пневмомашинки;

перевірити кріплення захисного кожуха на абразивному колі.

Переносна електролампа повинна мати захисну сітку, справні ізоляцію шнура й гумову трубку.

При роботі з електроінструментом необхідно:

користуватися діелектричними рукавичками, калошами або ковриками;

стежити за справністю ізоляції, електроінструмента, надійного кріплення заземлюючого проводу й штепсельної вилки із заземлюючим контактом;

при перервах у роботі виключити інструмент зі штепсельного з'єднання.

Включати електроінструмент у мережу тільки при наявності спеціального штепсельного з'єднання.

Щоб уникнути травмування при запуску двигуна тримати заводну ручку так, щоб всі пальці руки охоплюючи рукоятку минулого з однієї сторони.

У період обкатування двигуна на стенді або автомобілі робити виправлення й стосуватися обертових деталей двигуна можна тільки після повної його зупинки.

При ремонті й технічному обслуговуванні двигуна працюючого на етильованому бензині дотримувати інструкції по охороні праці для осіб працюючих з етильованим бензином.

Підходити до відкритому вогню, запалювати сірника, якщо руки й спецодяг змочені бензином, не дозволяється.

При огляді автомобіля не допускається користуватися відкритим вогнем.

Зберігати на робочому місці легкозаймисту рідину й обтиральний промаслений матеріал не допускається.

6.2.3 Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

1. При втраті стійкості вузлів і агрегатів автотранспорту під час ремонтних робіт їх варто припинити й повідомити про те, що трапилося, бригадирові або керівникові робіт. Після цього слюсарі повинні взяти участь у запобіганні довільного переміщення частин машин.

2. У випадку виникнення загоряння необхідно роботу припинити, взяти участь у гасінні пожежі (вогнегасниками, азбестовими покривалами, піском або сильним струменем води), а при неможливості ліквідації загоряння варто викликати пожежну охорону по телефоні 01 і довести до відома керівництво.

6.2.4 Вимоги безпеки по закінченні роботи

Упорядкувати робоче місце. Інструмент і пристосування протерти й скласти у відведене для них місце.

Перевірити надійність установки автомобіля на козелках. Залишати автомобіль, піднятий домкратом, не дозволяється.

Повідомити бригадирові або майстрові про виконану роботу, замічених недоліках, які були виявлені в процесі роботи.

Зняти й забрати спеціальний одяг у шафу, вимити руки й особа з милом, прийняти душ. Застосовувати для миття хімічні речовини забороняється.

6.3 Інженерне рішення по охороні праці для забезпечення безпечних

умов при діагностиці системи запалювання

Як інженерне рішення по охороні праці для забезпечення безпечних умов при діагностиці системи запалювання розглянемо перевірку системи запалювання за допомогою іскрового пробійника із заземленням та інструкцію з безперечної роботи на ньому[15].

Наведені цифри є приблизними, але це не завдання розрахувати систему запалювання з великою точністю...

Насамперед виявимо небезпечні фактори під час роботи з іскровим пробійником. Як відомо, іскровий проміжок свічі запалювання становить близько 1 мм (від 0,7 до 1,2 мм). Приймемо тиск у циліндрі наприкінці такту стиску рівне 10 атм. (нагадую, цифри приблизні). Напруга пробою 1 см повітря при тиску 1 атм. становить приблизно 30 кВ і росте приблизно пропорційно тиску повітря. Таким чином, одержуємо, що для нормального іскроутворювання в циліндрі при зазорі у свічі 1мм і тиску 10 атм. напруга, вироблювана бобіною запалювання повинне бути не менш 30 кВ.

Реальна напруга іскроутворювання на системах електронного запалювання становить порядку 45 кВ.

Схема іскропробійника приведена на рис.8.1. Дана схема застосована на багатьох фірмових пристроях перевірки систем запалювання поряд зі стробоскопом, авометром і рядом інших пристроїв і приладів.

Таким чином небезпечними факторами при перевірці проводів системи запалення є висока напруга, причому напруга значно вище 1000 В, що може привести до уражень електричним струмом, високий тиск у циліндрах двигуна, де можливе виривання свічки запалення з різьби. Оскільки сама робота по діагностиці проводиться на працюючому двигуні то небезпечними є рухомі частини двигуна, ремені, шестерні або ланцюги приводу різних агрегатів, механізмів, тощо, а також висока температура яка утворюється під час роботи двигуна, що може привести до опіків. Але перевірку високовольтних проводів зазвичай проводять просто рукою підвівши провід до маси, даний прилад усуває цей небезпечний недолік [16].

Відключивши бронепровід від свічі запалювання й підключивши його до пробійника, попередньо виставивши зазор рівний 10 мм, ми повністю імітуємо роботу свічі у двигуні в реальних умовах. Нагадаємо, що напруга іскроутворювання при цьому виходить не менш 30 кВ [1].

Зважаючи на приведену вище напругу при перевірці високовольтних проводів робітник повинен дотримуватись рекомендацій описаних в п. 8.2 цієї роботи і обов'язково виконувати перевірку надівши діелектричні гумові перчатки. Сам пристрій повинен бути заземлений, а міста де робітнику необхідно братися руками мати спеціальні рукояті з доброю робочою ізоляцією.

Сам заземлювач, як правило трубчастий або з кутка, розташовують в землі згідно загальної схеми приведеної на рис. 6.3. Оскільки місце експлуатації даного приладу не визначене а тому невідомо який тип грунту куди буде закладено заземлювач, скільки і які прибори діють поруч тому розрахунок заземлення не робиться.

Рис. 6.3 Розташування вертикального заземлювача в землі

Методика перевірки.

1. Відключаємо ВВ проводи від 1-го циліндра й підключаємо його до пробійника. Заводимо двигун (тому що один циліндр відключений, двигун троїть). Поступово збільшуючи зазор у пробійнику, дивимося, при якому зазорі іскра в ньому стає нестабільною (з'являються пропуски). Даний зазор (у перерахуванні на кВ) і є напругою іскроутворювання на даному циліндрі. Нагадую - мінімальне значення повинне бути не менш 30 кВ, що відповідає 10 мм зазору в пробійнику.

2. Повторюємо виміри для інших циліндрів.

3. Проводимо аналіз:

А. Напруга по всіх циліндрах рівномірно й дорівнює 40-45 кВ (15 мм). Справна система запалювання.

Б. Напруга по всіх циліндрах менш 30 кВ (10 мм). Але на центральному бронепроводі напруга більше 40 кВ - несправність розподільника (бігунок, кришка)

В. На центральному бронепроводі напруга менш 30 кВ (10 мм). Несправна бобіна, комутатор.

Г. На окремих циліндрах напруга значно менше 30 кВ, хоча на інші воно перевищує 40-45 кВ. Несправність бронепровода даного циліндра (або дефект кришки розподільника).

Особливості перевірки бронепроводів на автомобілях МЕРСЕДЕС

На автомобілях МЕРСЕДЕС наконечник має ще додатковий металевий захисний кожух (рис. 6.4) який може становити додаткову небезпеку саме при діагностуванні у разі внутрішніх ушкоджень:

Рис. 6.4 Наконечник бронепроводу автомобілів Мерседес

Можливий внутрішній пробій між ВВ проводом і металевим кожухом, не виявляємий візуальним оглядом. Треба відзначити, що «япономарки» позбавлено цього дефекту в силу відсутності даного захисного кожуха (та й працюють більш стабільно....).

Тому п. 3.Г. вищевказаної методики для цих автомобілів варто доповнити:

3. Г. 1. Ізолювати металевий кожух від корпуса автомобіля (двигуна). Замірити напругу іскроутворювання.

3. Г. 2. З'єднати металевий кожух з масою автомобіля (двигуна). Замірити напруга іскроутворювання.

3. Г. 3. Значна різниця в напрузі іскроутворювання однозначно говорить про наявність внутрішнього пробою. Бронепровід підлягає заміні.

Описаний вище пристрій та метод роботи на ньому забезпечує захист робітника від ураження електричним струмом при перевірці бронепроводів, на відміну від перевірки «дідівським» методом, коли провід брали рукою і підносили до «маси» якою зазвичай слугував двигун.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Трантер А. Руководство по электрическому оборудованию автомобилей. ЗАО «Алфармер Паблишинг». Лиговский пр-т, 33, 193036, Санкт- Петербург, Россия, 2001 г.

2. Росс Твег. Системы зажигания легковых автомобилей. Устройство, обслуживание и ремонт.- М.: ЗАО «КЖИ «За рулем», 2004.

3. Росс Твег. Системы впрыска бензина. Устройство, обслуживание, ремонт.- М.: ЗАО «КЖИ «За рулем», 2004.

4. Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту / Міністерство транспорту України / - К.: Мінтранс України, 1998 - 16 с.

5. Данов б.А., Тітов е.І. Електронне устаткування іноземних автомобілів. Системи управління двигуном. М.: Транспорт, 1998. 76 с.

6. Соснін д.А. Автотроника - електроустаткування і системи бортової автоматики сучасних легкових автомобілів.-М.: Солон, 2001.-239с.

7. Сергєєв а.Г., Ютт В.Е. Діагностування електроустаткування автомобілів. М.: Транспорт, 1987. 159 с.

8. Ютт В. Е. Теория систем зажигания. М.: Транспорт, 1986.

9. Руководство по эксплуатации USB Autoscope II. С сайта: http://www.injectorservice.com.ua

10. Авторское свидетельство CCCР, по заявке SU 1513378 А1, кл. G 01 L 23/22. Устройство для обнаружения детонаций в отдельных цилиндрах двигателя внутреннего сгорания

11. Авторское свидетельство CCCР, по заявке 2001116852/06, кл. F02P17/00. Спосіб комп'ютерного аналізу вторинної напруги системи запалювання двигуна внутрішнього згоряння/

12. Авторское свидетельство CCCР, по заявке 2001117102/09, кл. G01R31/34. Спосіб виявлення детонації у двигуні внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням/

13. Харазов а.М. Діагностичне забезпечення технічного обслуговування і ремонту автомобілів. М. :Высшая школа. 1990. 213 с.

14.Електроустаткування автомобілів. Під редакцією проф. Чижкова ю.П. М.: Транспорт, 1993. 224 с.

15. Інтернет сайт з автодіагностики: http://www.autodiagnos.com.ua/

16. Филиппов Б. И. Охрана труда при эксплуатации строительных машин: Учебник для студентов вузов по спец. «Строительные и дорожные машины». -- 3-е изд., перераб. и доп.-- М. Высш. Шк., 1984.- 247 с., ил.

17. Охрана труда на предприятиях строительной индустрии. А.Ф. Бицаев, Ю.Н. Посяда, А.А. Чуканов, В.В. Сафонов. Киев, «Будівельник», 1976, стр. 144.

Страницы: 1, 2, 3, 4