Ремонт та технічне обслуговування карбюратора "Solex"

Ремонт та технічне обслуговування карбюратора "Solex"

ЗМІСТ

ВСТУП

1 Призначення карбюратора

2 Будова карбюратора

3 Додаткові системи та пристрої карбюратора

4 Принцип роботи карбюратора

5 Технічне обслуговування карбюратора

6 Діагностіка несправності і ремонт карбюратора

7 Матеріали та інструменти

8 Правила безпеки праці

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВІКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Карбюратори ДААЗ серії 2108 виробляються на Дімітровградському автоагрегатному заводі з середини восьмидесятих років, одночасно з випуском на автозаводі Волжському передньопривідних автомобілів ВАЗ-2108. Ці карбюратори випускаються у нас на основі ліцензії фірми «SOLEX».

Карбюратори ДААЗ-2108 по своїй компоновці і конструкції істотно відрізняються від карбюраторів ДААЗ колишніх випусків, таких як «Вебер» і «Озон». Одній з причин, що зажадали вживання карбюраторів «Солекс» на автомобілях ВАЗ-2108 є неможливість розташування карбюраторів ДААЗ, що раніше випускалися, на поперечний встановленому двигуні поплавцевою камерою вперед, по напряму руху. Це необхідно для виключення переобеднения складу суміші при різких поворотах автомобіля, русі на крутий підйом, а також при максимальному прискоренні. На відміну від цього, незвичайна для інших вітчизняних карбюраторів компоновка ДААЗ-2108 з двосекційною поплавцевою камерою дозволяє встановлювати його як на передньопривідних, з поперечним або подовжнім розташуванням двигуна автомобілях (ВАЗ-2108, 2109, АЗЛК-21412, ЗАЗ-1102),так і на автомобілях класичної компоновки (ВАЗ-2104, 2105, 2121).

Останнімі роками на вітчизняному ринку з'явилися автомобілі ВАЗ в так званій «експортній» комплектації, з нейтралізатором відпрацьованих газів в системі випуску і адсорбером (поглиначем випарів палива). Такі автомобілі обладналися незвичним для вітчизняного споживача варіантом карбюраторів модифікації 62 з автоматичним пусковим пристроєм і, найголовніше, з електронною системою управління складом горючої суміші, що готується карбюратором, необхідної для роботи встановленого на автомобілі нейтралізатора відпрацьованих газів. Існують також варіанти карбюраторів 21083 модифікацій "31" і "35" обладнаних автоматичним пусковим пристроєм і що не мають системи електронного управління складом суміші. На автомобілях з такими карбюраторами нейтралізатор відпрацьованих газів відсутній. Такі карбюратори, не дивлячись на складність, що здається і зовнішні відмінності, що впадають в очі, від звичних моделей «Солексов», мають багато взаємозамінних з ними деталей і багато в чому однакову конструкцію, що визначає схожі прийоми технічного обслуговування і ремонту. Тому навіть тим читачам, кого цікавлять перш за все саме ці нові карбюратори, незайве уважно вивчити ті, що буде сказане тут про «класичні» моделі карбюраторів 2108.

1 Призначення карбюратора

Карбюратори 2108, як і будь-які інші карбюратори є приладами для точного дозування палива в потоці повітря, утворення з палива і повітря горючої суміші і регулювання її подачі в циліндри двигуна. Карбюратори мають два розташованих поруч вертикальних каналу для проходу повітря, в нижній частині шкіряного з яких встановлена поворотна дросельна заслінка. Кожен з каналів називають камерою карбюратора.

Оськільки таких каналів-камер два, а привід дросельних заслінок влаштований так, що в міру натиснення на педаль акселератора спочатку відкривається одна, а потім інша заслінка, карбюратори цього типа називають двокамерними, з послідовним включенням камер. Камера, в якій дросельна заслінка відкривається раніше іншої, називається первинною інша - вторинною. В середній частині шкіряного з головних повітряних каналів є конусоподібні звуження - дифузори, за допомогою яких створюється розрідження, необхідне для підсосу палива з тієї, що знаходиться в корпусі карбюратора спеціальної ємкості, - поплавцевої камери.

Необхідній для нормальної роботи карбюратора рівень палива в поплавцевій камері підтримується постійним (точніше, майже постійним, про що мова ні ж) за допомогою механізму з поплавцем і замковою голкою. Карбюратор складається з двох основних частин: верхньою - кришки корпусу з фланцем і шпильками кріплення повітряного фільтру і паливними штуцерами; нижней - корпусу, в якому розміщені дифузори, поплавцева але міра, дросельні заслінки з механізмом їх приводу.

2 Будова карбюратора

Крішка кріпиться до корпусу п'ятьма гвинтами через тонку картонну про кладку. В карбюраторі базового виконання є наступні системи, пристрої і механізми: поплавцевий механізм; топливодозирующие системи первинної і вторинної камер в тому числі:

а) головні дозуючі системи первинної і вторинної камер;

б) система неодруженого ходу;

в) перехідна система вторинної камери;

г) эконостат;

д) економайзер з пневматичним управлінням;

е) прискорювальний насос; пусковий пристрій; клапан відключення топливоподачи на режимі примусового неодруженого ходу (система ЕПХХ); система примусової вентиляції картера; механізм управління дросельними заслінками. Поплавцевій механізм (рис.1) служити для підтримки постійного рівня палива в поплавцевій камері, необхідного для нормальної роботи карбюратора. Рівень палива автоматичний встановлюється за рахунок зміни прохідного перетину отвору клапана, що перекривається замочною голкою з демпфуючою підпружиненою кулькою на хвостовику, переміщуваною язичком кронштейна-тримача пластмасових поплавців. Колі палива в камері мало, поплавці опускаються вниз і язичок звільняє голку, відкриваючи перетин замкового клапана і, забезпечуючи вступ більшої кількості палива.

В міру заповнення камери поплавці піднімаються вгору, язичок переміщає голку в напрямі сідла і перекриває подачу палива. Одночасно із зміною витрати палива через замочний клапан поплавцевої камери автоматичний (за рахунок особливої конструкції приводу) змінюється подача палива з боку насоса, що виключає надмірне підвищення тиску палива на вході в карбюратор. Строго кажучи, рівень палива в поплавцевій камері не зберігається постійним при різних режимах роботи двигуна: на неодруженому ходу він максимальний і зменшується на декілька міліметрів на повній потужності двигуна, коли для забезпечення більшої витрати палива замочна голка з поплавцем повинна зміститися вниз, збільшуючи прохідний перетин в замкового конуса голки, що можливо лише при пониженні рівня палива. Це не робить жодного негативного впливу на роботові карбюратора, оскільки враховано при підборі регулювань дозуючих систем.

Загальна компоновка карбюратора:

1 - корпус; 2 - кришка; 3 - повітряна заслінка; 4 - вхідні повітряні канали; 5 - розпилювачі головних дозуючих систем; 6 - штуцер підведення палива; 7 - топливовозвратный штуцер; 8 - корпус замочної голки поплавцевого механізму; 9 - язичок кронштейна поплавців; 10 - кронштейн поплавців; 11 - поплавці; 12 - поплавцева камера; 13 - дросельні заслінки; 14 - дифузори; 15 - замочна голка; 16 - демпфуюча кулька замочної голки.

3 Додаткові системи та пристрої карбюратора

Головні дозуючі системи первинної і вторинної камер однакові по своїй конструкції. Сморід мають головні паливні жиклери, встановлені на різьбленні на дні вертикальних колодязів (званих емульсивними) між камерами карбюратора. У верхній частині емульсивних колодязів на різьбленні встановлені повітряні жиклери, об'єднані в блоки з емульсивними трубками - порожнистими циліндровими деталями з рядами радіальних отворів в стінках. В середній частині стінок шкіряного з емульсивних колодязів є поодинці отвору великого перетину, які каналами з'єднуються з вихідними отворами розпилювачів, розташованих усередині так званих малих дифузорів - знімних деталей, вставлених на пружних фіксаторах в середні частини великих дифузорів. Паліво до головних паливних жиклерів поступає із сполучного каналу 1 (малий. 2) під дном секцій 2, 11 поплавцевої камери, закритого зовні з двох сторін двома заглушками 3, 10, які видно між торцями осей заслінок.

Компоновка поплавцевої камери і розміщення паливних жиклерів головних дозуючих систем:

1 - сполучний канал між секціями поплавцевої камери; 2,11 - секції поплавцевої камери; 3,10 - заглушки; 4,9 - топливозаборные відчини; 5,8 - паливні жиклери головних дозуючих систем; 6,7 - повітряні жиклери емульсивних трубок.

Паліво з секцій поплавцевої камери в сполучний канал поступає через два відчини 4, 9, кромки яких трохи підведені над дном поплавцевої камери, аби зменшити попадання в них грязі. Під дією розрідження в зоні отворів розпилювачів паливо через головні паливні жиклери 5, 8 піднімається по емульсивних колодязях і доходити до рівня радіальних отворів в емульсивних трубках, після чого підхоплюється таким, що виходить з центральних частин трубок, пройшов через повітряні жиклери 6, 7 повітрям і, утворюючи паливну эмульсию/уносится після бічних каналів до отворів розпилювачів, де, нарешті, змішується з основним потоком повітря. Система неодруженого ходу (малий. 3) подає паливо (точніше, топливовоздушную емульсію, про що мова нижче) безпосередньо під дросельну заслінку первинної камери через канал, перетин якого, а, отже і кількість палива регулюється гвинтом 1 якості. Система неодруженого ходу має ще один вихідний отвір 2 - щілинне, розташоване в кромки закритої дросельної заслінки первинної камери і що сполучається з каналами системи до місця розташування гвинта якості. Система неодруженого ходу, подібно до головної дозуючої системи, має свій паливний 12 і повітря 10 жиклерів.

Система неодруженого ходу і перехідна система вторинної камери:

1 - гвинт регулювання складу суміші на неодруженому ходу; 2 - щілинний перехідний отвір; 3 - отвір забору повітря, що емульсує, в систему неодруженого ходу: 4 - головний паливний жиклер первинної камери; 5 - емульсивний колодязь головної дозуючої системи первинної камери; 6 - перехідний отвір вторинної камери; 7 - паливний жиклер перехідної системи вторинної камери; 8 - повітряний жиклер перехідної системи; 9 - проти-дренажний отвір; 10 - повітряний жиклер системи неодруженого ходу; 11 - отвір паливного жиклера неодруженого ходу; 12 - паливний жиклер системи неодруженого ходу; 13 - голка клапана з пластмасовим наконечником; 14 - електромагнітний клапан; 15 - емульсивний канал.

Далі, по похилому, а потім вертикальному каналах, закритих з торців технологічними заглушками 6 (малий. 6), повітря подається в зону змішення з паливом, тобто отвору для електромагнітного клапана.

Вигляд на корпус карбюратора зверху:

1 - отвір підведення топливовоздушной емульсії до каналів системи холостого ходу в корпусі карбюратора; 2 - отвір емульсивного колодязя головної дозуючої системи первинної камери; 3 - отвір корпусу розпилювачів прискорювального насоса зі всмоктуючим клапаном;

4 - глухий невживаний отвір в корпуси; 5 - канал підведення повітря в систему холостого ходу з простору дифузора первинної камери; 6 - топливозаборное отвір прискорювального насоса; 7 - лівий (по ходу руху) отвір сполучного каналу секцій поплавцевої камери; 8 - кільце ущільнювача;

9 - топливозаборный канал системи холостого ходу; 10 - отвір підведення топливовоздушной емульсії до каналів перехідної системи вторинної камери;

11 - отвір емульсивного колодязя головної дозуючої системи вторинної камери; 12 - правий (по ходу руху) отвір сполучного каналу секцій поплавцевої камери; 13 - контактний датчик закритого положення дросельної заслінки; 14 - отвір підведення розрідження до пускового пристрою; 15 - колодка електричного роз'єму датчика закритого положення дросельної заслінки; 16 - виїмка для підведення топливовоздушной емульсії з кришки в канали системи холостого ходу корпусу карбюратора.

Вигляд на кришку карбюратора знизу:

1 - штуцер перепускання палива; 2 - топливоподводящий штуцер;

3 - отвір підведення палива до паливного жиклера холостого ходу; 4 - повітряний жиклер холостого ходу; 5 - електромагнітний клапан на паливному жиклері холостого ходу; 6 - отвір підведення топливовоздушной емульсії до каналів системи холостого ходу в корпусі карбюратора; 7 - отвори підведення повітря до повітряних жиклерів головних дозуючих систем; 8 - отвір підведення розрідження до пускового пристрою; 9 - паливний жиклер перехідної системи вторинної камери з топли-возаборной трубкою; 10 - паливний жиклер эконостата з топливозаборной трубкою; 11 - розпилювач эконостата; 12 - отвір підведення топливовоздушной емульсії до каналів перехідної системи вторинної камери; 13 - пробка сітчастого фільтру; 14 - вісь тримача поплавців; 15 -тримач з поплавцями.

Вигляд карбюратора зверху:

1 - розпилювач эконостата; 2 - повітряний жиклер перехідної системи вторинної камери; 3 - заглушка каналу эконостата; 4,7 - отвори балансувань поплавцевої камери; 5 - отвори підведення повітря до головних повітряних жиклерів; 6 - заглушки каналів системи холос

У корпусі карбюратора (мал. 4) виконані наступні канали системи холостого ходу: перш за все це вертикальний канал 5 подач повітря в систему із зони дифузора первинної камери до повітряного жиклера, що стикує з каналом 4 (мал. 5) в кришці, а також емульсивний канал 1, (мал. 4) що стикує з отвором 6 (мал. 5) в кришці і що починається виїмкою 16 (мал. 4) на верхній площині корпусу. Далі емульсія поступає спочатку по похилому «А» (мал. 8), а потім по вертикальному «Б» ділянкам каналу, що закінчується порожниною, закритою з торця заглушкою на нижньому фланці корпусу. У стінці порожнини виконаний щілинний перехідний отвір. З цієї порожнини виходить система каналів, закритих з торців заглушками «Д» під блоком підігрівання. Перетин один з цих сполучених послідовно каналів регулюється гвинтом регулювання складу суміші, розташованим в площині нижнього фланця в задній його частині справа по ходу автомобіля. Вихідний отвір системи холостого ходу розташований на вертикальній стінці виїмки 2 нижні фланці (мал. 7). Перехідна система вторинної камери (мал. 3) багато в чому схожа на систему холостого ходу, проте її паливний жиклер 7 харчується безпосередньо з поплавцевої камери.

Вигляд карбюратора знизу

1 - штуцер системи вентиляції картера; 2 - виїмка у вихідного отвору системи холостого ходу; 3 - отвір підведення розрідження до пускового пристрою; 4 - демпфуючий отвір підведення розрідження до пускового пристрою; 5 - демпфуючий отвір підведення розрідження до пневмоэкономайзеру; 6 - виїмка виведення газів картерів в задросельний простір.

Збірка карбюратора (вигляд зліва)

1 - діафрагма пускового пристрою; 2 - повітряні жиклери головних дозуючих систем на емульсивних трубках; 3 - гвинт регулювання складу суміші на неодруженому ходу; 4 - важіль приводу прискорювального насоса; 5 - вісь важеля прискорювального насоса; 6 - діафрагма прискорювального насоса; 7 - блок рідинного підігрівання вихідних каналів системи холостого ходу; 8 - штуцер системи вентиляції картера; 9 - вісь дросельної заслінки первинної камери; 10 - жиклер економайзера; 11 - діафрагма вакуумного економайзера; 12 - клапан економайзера; 13 - кільцеве ущільнення на топливозаборной трубці системи холостого ходу; 14 - електромагнітний клапан; 15 - топливоподводящий штуцер; 16 - топливоотводящий штуцер; 17 - пробка порожнини паливного фільтру; 18 - корпус голчаного клапана поплавцевої камери; 19 - тримач розпилювачів прискорювального насоса; 20 - малі дифузори; 21 - гвинт-упор важеля дросельної заслінки; 22 - вісь дросельної заслінки вторинної камери; 23 - наполегливий гвинт важеля дросельної заслінки; 24 - дріт датчика закритого положення дросельної заслінки; 25 - поплавці; 26 - важіль осі повітряної заслінки; 27 - шток діафрагмового механізму повітряної заслінки; 28 - повітряна заслінка; А, Би - похила і вертикальні частини каналу системи холостого ходу; Д - заглушки каналів.

У системі також є повітряний жиклер 8 і вихідний отвір 6 в кромки закритої дросельної заслінки вторинної камери, призначення і робота якого по суті аналогічні перехідному отвору системи холостого ходу. Паливо в перехідну систему (мал. 5) забирається з правої секції поплавцевої камери по трубці 9 з незнімним жиклером, запресованої в отворі кришки карбюратора. За системою каналів з трьома заглушками на торцях, паливо, змішуючись з тим, що поступає через встановлений зверху в кришці повітряний жиклер 2 (мал. 6) повітрям і утворюючи топливовоздушную емульсію, поступає до отвору 12 (мал. 5) в кришці. За системою каналів, що починається отвором 10 (мал. 4) в корпусі карбюратора, топливовоздушная емульсія поступає до перехідного отвору в кромки дросельної заслінки вторинної камери. Еконостат (мал. 10) є простою дозуючою системою лише з паливним жиклером 1 і окремим розпилювачем 2 у вигляді високий піднятої над дифузором вторинної камери трубки 3. Паливо в эконостат забирається безпосередньо з поплавцевої камери. Унаслідок розташування розпилювача эконостата поза дифузором, тобто в зоні низького розрідження, він починає подавати помітну кількість палива лише при великих витратах повітря через карбюратор, що відповідає роботі двигуна з високою частотою обертання і великим відкриттям дросельних заслінок. Канали эконостата цілком виконані в кришці карбюратора. Забір палива виробляється з правої секції поплавцевої камери по запресованій в кришку трубці 10 (мал. 5) з розміщеним в ній незнімним жиклером. Економайзер (мал. 10) є пневмомеханічним пристроєм, що підключає паралельно головному паливному жиклеру 2 первинних камери додаткова інший жиклер 15, внаслідок чого склад горючої суміші, що готується, збагачується в необхідних межах

Основний вузол економайзера - діафрагма, що підтискається пружиною, 16 з штовхальником, який давить на кульковий клапан 17 Порожнина над діафрагмою сполучена із задроссельным простором каналом, демпфуючим жиклером, що закінчується, 3, який служить для згладжування пульсації розрідження і розміщений у виїмці, що виходить до стінки первинної камери в краю привалочного фланця. На неодруженому ходу і при малих навантаженнях розрідження над діафрагмою велике; воно долає зусилля пружини, відводячи штовхальник від клапана. При повному навантаженні розрідження мале, пружина переміщає діафрагму і відкриває клапан, дозволяючи бензину поступати через жиклер економайзера безпосередньо в емульсивний колодязь головної дозуючої системи первинної камери, паралельно потоку палива через головний жиклер 2. Прискорювальний насос (мал. 10) - допоміжна механічна то-пливоподающая система карбюратора, що забезпечує примусову, не залежну від витрати повітря через дифузори подачу палива в період відкриття дросельних заслінок.

4 Принцип роботи карбюратора

Необхідність подачі додаткової кількості палива визначається зовсім не його «інерційністю» в каналах карбюратора при різкому розгоні, як це традиційно вказується в популярних виданнях, а зміною у цей момент умов смесеобразования у впускній системі, внаслідок чого до циліндрів в перші секунди після початку різкого відкриття дросельної заслінки доходить лише частина поданого карбюратором палива, тоді як інша осідає на стінках впускної системи. Прискорювальний насос компенсує цей ефект і забезпечує необхідний склад горючої суміші в циліндрах в перший же момент після початку розгону.

Еконостат, економайзер і прискорювальний насос:

1 - паливний жиклер эконостата; 2 - головний паливний жиклер первинної камери; 3 - демпфуючий жиклер; 4 - кулачок на осі дросельної заслінки первинної камери: 5 - всмоктуючий клапан прискорювального насоса; 6 - пружина ходу всмоктування; 7 - важіль приводу прискорювального насоса;

8 - голівка діафрагми; 9 - демпфуюча пружина; 10 - діафрагма прискорювального насоса; 11 - нагнітальний клапан прискорювального насоса; 12 - розпилювачі прискорювального насоса; 13 - трубка розпилювача;

14 - розпилювач эконостата; 15 - паливний жиклер економайзера; 16 - діафрагма економайзера; 17 - клапан економайзера.

За принципом дії прискорювальний насос майже не відрізняється від автомобільного паливного насоса. У нім є підпружинена діафрагма 10, зв'язана через важіль 7 з кулачком 4 на осі дросельної заслінки первинної камери і кульковий всмоктуючий клапан 5, вільно проникний паливо з поплавцевої камери в порожнину під діафрагмою при ході всмоктування (в період закриття дросельної заслінки) і що перешкоджає його виходу назад при ході нагнітання (в період відкриття дросельної заслінки). Крім того, є кульковий нагнітальний клапан 11, що перешкоджає підсосу повітря в порожнину насоса при ході всмоктування, і проникний паливо до розпилювачів 12 при ході нагнітання. Хід всмоктування відбувається за рахунок пружності пружини 6 діафрагм, а хід нагнітання - за рахунок силової дії важеля приводу на торець голівки 8 діафрагм. У голівці 8 діафрагм між підп'ятником, що контактує з важелем і тарілкою, встановлена жорстка пружина 9. При різкому відкритті дросельної заслінки, коли діафрагма прискорювального насоса, що утримується відносно паливом, що повільно видаляється, не може швидко переміститися на відстань, визначувану ходом важеля, пружина 9 стискується і потім, у міру видалення палива з порожнини насоса, повільно розпрямляється, забезпечуючи, по-перше, захист діафрагми від розриву великим тиском палива, і, по-друге, розтягання процесу уприскування на 1-2 с., що потрібний для забезпечення стійкої роботи двигуна.

Що подається прискорювальним насосом паливо поступає до двох розпилювачів - жиклерів на довгих трубках, виведених в обоє камери карбюратора і встановлених на тримачі 19 (мал. 9), в якому розміщений і кульковий нагнітальний клапан (про нього йшлося вище). Всмоктуючий клапан прискорювального насоса запресований в дно вертикального каналу 3 (мал. 4) під тримачем розпилювачів. Забір палива з поплавцевої камери здійснюється через отвір перехідне в горизонтальний канал з торцевою технологічною заглушкою в правого нижнього гвинта кріплення кришки прискорювального насоса, що сполучається у свою чергу з вертикальним каналом перед всмоктуючим клапаном. Тримач розпилювачів встановлюється в гнізді корпусу карбюратора, ущільнюється гумовим кільцем і фіксується лише кришкою карбюратора.

На карбюраторах 21073, що є по суті аналогами карбюраторів 2108, відрізняються в основному лише параметрами дозуючих систем, прискорювальний насос має єдиний розпилювач, який подає паливо лише в первинну камеру, тобто точно так, як і це робиться на карбюраторах "Озон" Пусковий пристрій (мал. 11) служить для приготування і дозирова-ния вельми збагаченої горючої суміші (у 10-20 разів багатшою, ніж зазвичай), необхідної для пуску холодного двигуна. Необхідне збагачення складу суміші в період пуску досягається за рахунок створення розрідження в розпилювача головної дозуючої системи первинної камери шляхом перекриття вхідної горловини карбюратора повітряною заслінкою 1, подібною дросельною. Одночасно трохи прочиняється дросельна заслінка 2, забезпечуючи задану подачу збагаченій горючій суміші. Відразу ж після пуску повітряна заслінка 1 автоматично прочиняється, чим запобігає зайве перезбагачення складу суміші в період прогрівання.

У міру прогрівання двигуна водій може зменшувати подачу горючій суміші, а також зменшувати міру її збагачення шляхом закриття дросельної і відкриття повітрям заслінок, утапливая манетку управління пусковим пристроєм. Необхідні взаємозв'язані переміщення заслінок в період пуску і прогрівання забезпечуються профільованим у вигляді кулачка важелем 6 управлінь пусковим пристроєм, а також діафрагмовим механізмом 20, керованим розрідженням за дросельною заслінкою. Переміщення дросельної заслінки визначається, по-перше, водієм, що задається, через трос 7 кутом повороту, по-друге формою зовнішнього профілю важеля 6 управлінь пусковим пристроєм, і, в третіх, положенням регулювального наполегливого гвинта 8 на важелі 9, пов'язаним з віссю дросельної заслінки 12.

При вимкненому пусковому пристрої, коли профільований важіль зафіксований таким, що увійшов до його спеціального отвору 23 підпружиненою кулькою, що знаходиться в циліндровому отворі корпусу карбюратора, верхня кромка паза 2, впливаючи на штифт 4 і важіль 5, примусово встановлює повітряну заслінку у відкрите (вертикальне) положення, не дивлячись на протидію поворотної пружини розтягування 3, прагнучою через важіль 5 закрити її. У міру витягування манетки управління пусковим пристроєм і повороту профільованого важеля, верхня кром но паза 2, ковзаючи по штифту 4, звільняє його, і повітряна заслінка під дією пружини 3 закривається. В разі забруднення і заклинювання осі повітряної заслінки, зусилля пружини 3 виявляється недостатньо для її закриття. В цьому випадку з штифтом 4 починає контактувати нижня кромка 24 пази і закриття заслінки (правда, неповне) відбувається примусово. При непрацюючому двигуні або на початку прокручування колінчастого валу стартером, розрідження в порожнині діафрагмового механізму відсутнє, Г-подібний шток 22 під дією пружини 19 діафрагм висунуть з корпусу і не робить впливу на положення закритої під дією пружини 3 повітряних заслінки. При перших же спалахах частота обертання колінчастого валу збільшується, розрідження за дросельною заслінкою і в діафрагмовій порожнині підвищується і досягає значення, вище за яке передаване від діафрагми 20 зусилля на шток перевищує зусилля пружини, внаслідок чого повітряна заслінка прочиняється. Величина прочинена повітряної заслінки після пуску при повністю витягнутою манетке управління пусковим пристроєм визначається положення мрегулировочного гвинта 19 з контргайкою 18, розташованого в кришці 17 діафрагмового механізму і штока, що обмежує хід, 22 під дією розрідження.

Економайзер примусового холостого ходу (ЕПХХ) призначений для зменшення викиду токсичних речовин з відпрацьованими газами, а також для зниження витрати палива. На режимі гальмування автомобіля двигуном (тобто при русі за інерцією з включеною передачею і відпущеною педаллю управління карбюратором), званому також змусь тільним холостим ходом (ПХХ), умови згорання робочої суміші в циліндрах різко погіршуються, у відпрацьованих газах зростає вміст продуктів неповного згорання - в основному оксиду вуглецю (З) і вуглеводнів (СН), непродуктивно витрачається паливо. Відключення топливоподачи через систему холостого ходу на режимі ПХХ дозволяє вирішити обоє ці проблеми.

Відключення топливоподачи на ПХХ виробляється за допомогою встановленого в кришці карбюратора електромагнітного клапана на паливному жиклері холостого ходу. Подачею струму в обмотку електромагнітного клапана управляє нескладний за сучасними мірками електронний пристрій - блок управління, сполучений в електричний ланцюг з клапаном, джерелом живлення, котушкою запалення, датчиком положення дросельної заслінки на карбюраторі, а також «масою» автомобіля. Імпульси струму від котушки запалення 1 (мал. 12) дають інформацію про частоту обертання, а датчик положення дросельної заслінки, що є контактом 3 на наполегливому гвинті 4 дросельних заслінки, механічно замикається на «масу» при повністю закритій заслінці, сигналізує про перехід карбюратора в режим холостого ходу. Режим примусового холостого ходу, при якому обмотка електромагнітного клапана 5 знеструмлюється і подача палива через систему холостого ходу припиняється, настає, коли блок управління 2 реєструє одночасну наявність двох чинників: підвищена частота обертання колінчастого валу (більше 2000 мин"1) і закрита дросельна заслінка. Режим ПХХ припиняється і подача палива поновлюється, якщо водій: не натискуючи на педаль управління дросельною заслінкою зменшить швидкість руху, вимкне зчеплення або, включивши нейтраль, перейде на холостий хід (спрацює відключення режиму ПХХ по частоті обертання); натискуватиме на педаль управління дросельними заслінками і продовжить рух з високою частотою обертання (станеться відключення режиму ПХХ по положенню дросельної заслінки).

Для підвищення стійкості роботи двигуна, виключення ривків, відключення топливоподачи відбувається при одній частоті обертання (близько 2000 мин), а включення - при іншій, на 150-200 мин-' меншою. Знеструмлення електромагнітного клапана відбувається також і при виключенні запалення, чим унеможливлюється виникнення роботи двигуна з самозайманням. Для того, щоб не допускати викиду в атмосферу вельми токсичних (більш ніж в десятки разів в порівнянні з відпрацьованими) газів картерів, на сучасних двигунах застосовується система примусової вентиляції картера. Для цього гази картерів подаються під дією розрідження в порожнину повітряного фільтру після елементу, що фільтрує, і, змішуючись з повітрям, поступають в циліндри. Проте на режимах малих навантажень розрідження в повітряному фільтрі невелике, і така система не забезпечує задовільного видалення газів картерів.

Схема підключення ЕПХХ

1 - котушка запалення; 2 - блок управління ЕПХХ; 3 - ізольований наконечник гвинта кількості; 4 - гвинт кількості; 5 - електромагнітний клапан

Для підвищення ефективності роботи системи вентиляції картера її доповнюють так званою малою гілкою, що сполучає штуцер відведення газів від двигуна із задроссельным простором. Перетин цього додаткового каналу не перевищує 2-3 мм в діаметрі.

Штуцер 1 (мал. 7) для приєднання малої гілки системи вентиляції картера розташований на карбюраторі в його нижній частині, в зоні дросельної заслінки первинної камери під прискорювальним насосом. Далі гази поступають по каналу у виїмку 6 на нижньому фланці і виходять безпосередньо в задроссельное простір під дросельною заслінкою первинної камери. Привід дросельних заслінок служить для управління кількістю горючої суміші, що поступає в двигун, а, отже і зміни його потужності. Для цього є дві поворотні дросельні заслінки: первинна, зв'язана безпосередньо через ручьевой сектор і трос з педаллю «газу» в салоні і вторинна, така, що відкривається через привід важеля на останній третині повного ходу педалі. Вторинна дросельна заслінка, що відкривається за допомогою спеціального проміжного важеля 11, (мал. 11) що зв'язує осі двох заслінок, блокується в закритому положенні незалежно від величини ходу педалі управління карбюратором при витягнутій манетке управління пусковим пристроєм. Це досягається наявністю в механізмі приводу додаткового важеля 15 блокувань, що виконує роль клямки і покращує роботу непрогрітого двигуна під навантаженням. При непрацюючому пусковому пристрої важіль 15 повернений проти годинникової стрілки за рахунок дії пружини і при повороті осі первинної заслінки на 2/3 повного кута відкриття його вусик 14 входить в контакт з виступом 13 важеля заслінки, забезпечуючи поворот проміжного важеля 11 і відкриття заслінки 10 вторинної камери. При витягуванні манетки управління пусковим пристроєм на штифт 16 важеля 15 блокувань впливає поворотний важіль-кулачок 6, і підводить його вусик 14, виводячи із зони можливого зачеплення з виступом 13 важеля на осі первинної заслінки, і, перешкоджаючи тим самим відкриттю дросельної заслінки вторинної камери.

Пусковий пристрій і механізм блокування заслінки вторинної камери

1 - повітряна заслінка;2, 23 - відповідно верхня і нижні частини профільованого вирізу важеля;3 - пружина;4 - штифт;5 - важіль осі повітряної заслінки;6 - кулачок;7 - трос управління пусковим пристроєм;8 - гвинт регулювання величини прочинена дросельної заслінки в період пуску;9 - важіль на осі дросельної заслінки первинної камери;10 - дросельна заслінка вторинної камери;11 - проміжний важіль;12 - дросельна заслінка первинної камери;13 - виступ важеля осі дросельної заслінки первинної камери;14 - вусик блокуючого важеля;15 - важіль блокування;16 - штифт блокуючого важеля;17 - кришка;18 - контргайка;19 - гвинт-упор;20 - діафрагма; 21 - корпус діафрагмового механізму пускового пристрою;22 - шток; 23 - фіксатор.

При низькихтемпера турах двигун вимагає значного збагачення складу горючої суміші, тобто більшого прикриття повітряної заслінки, чим на вищих температурах, коли повітряну заслінку можна прочинити більшою мірою, обіднивши склад суміші, і, зменшивши тим самим вміст у відпрацьованих газах оксиду вуглецю на режимі прогрівання. До речі, саме так і поступають дослідні водії на карбюраторах з ручним управлінням повітряною заслінкою, поступово утапливая кнопку «підсос» у міру прогрівання двигуна. Механізм двоступінчатого приоткрытия повітряної заслінки на карбюраторах 2108 модифікацій "35" "62" (мал. 22) має вакуумну камеру 9 з діафрагмою 11 і закріпленою на ній гайкою штоком 21. Розрідження у вакуумну камеру по каналу 3 подається із задроссельного простору карбюратора через вхідний отвір 3 (рис.7) і далі по системі каналів в корпусі карбюратора через отвір 10 (мал. 22) у фланці кріплення корпусу пускового пристрою.

Під кришкою вакуумної камери є поворотна пружина, що переміщає шток 21 за відсутності розрідження управо. У корпусі кришки є підпружинений плунжер 6 з перепускним клапаном, що відкривається при зіткненні і натисненні на нього тарілки діафрагми і повідомляє при цьому порожнину 9 діафрагмового механізму пускового пристрою з штуцером 5 на кришці. Момент натиснення тарілки діафрагми на плунжер перепускного клапана кришки може змінюватися за допомогою регулювального гвинта 8, що змінює величину выступания його кінця в порожнину діафрагмового механізму. Пластмасовий різьбовий гвинт-пробка 7 на кришці діафрагмового механізму пускового пристрою має кільцеве гумове ущільнення і є механічним упором для плунжера 6 кришок, який обмежує максимально можливий хід діафрагми 11 і штока 21 вліво. Штуцер 5 на кришці пускового пристрою з'єднується гумовим шлангом з буферною ємкістю 5 (мал. 15), розміщуваною в моторному відсіку і такою, що є пластмасовим циліндром з двома штуцерами. Другий штуцер буферної ємкості з'єднується з термоклапаном 4, розміщеним в стінці повітряного фільтру. Термоклапан має два штуцери, один з яких з'єднується шлангом з штуцером буферної ємкості, а інший вільно сполучається з атмосферою. При температурі повітря нижче 10°С термоклапан 4 відкритий і штуцер на кришці пускового пристрою 3 через буферну ємкість 5 вільно сполучається з атмосферою. При температурі повітря вище 20°С термоклапан закритий і штуцер на кришці пускового пристрою сполучається з ізольованою від атмосфери буферною ємкістю 5.

На протилежному по відношенню до діафрагми кінці штока 21 (мал. 22) пускового пристрою є плоска п'ята 20, зручна для натиснення на шток пальцем руки при виконанні операцій по перевірці роботи і регулюванню механізму. Під п'ятою знаходиться ще одна поворотна пружина 19, прагнуча перемістити шток управо. У середній частині штока, осі, що знаходиться поблизу, 17 пускового пристрою, виконана проточка, в правий торець якої може упиратися вусик 26 важеля 18, жорстко зв'язаного через раніше описаний механізм важеля з віссю повітряної заслінки. При закритій повітряній заслінці, коли біметалічна пружина перемістила повідець 14 проти годинникової стрілки до упору, вусик 26 важеля 18 при непрацюючому двигуні максимально наближений до правого торця проточки штока 21, проте між ними має бути невеликий зазор, що забезпечує можливість повного закриття повітряної заслінки. Після запуску двигуна в порожнину діафрагми передається розрідження і шток 21, долаючи опір пружин, починає переміщатися вліво, зазор між вусиком 26 важеля і торцем проточки штока вибирається.

Починаючи з цього моменту повітряна заслінка прочиняється, долаючи, крім того, додатковий опір біметалічної пружини. При переміщенні під дією розрідження діафрагми 11 і штока 21 пускового пристрою вліво, тарілка діафрагми упирається в торець плунжера 6 перепускного клапана і відкриває його, повідомляючи робочу порожнину 9 діафрагмового механізму з штуцером 5 на кришці і далі з буферною ємкістю 5 (мал. 15) і термоклапаном 4. Величина ходу "А" (мал. 22) штока 21 пускового пристрою і відповідна йому міра приоткрытия повітряної заслінки у момент початку відкриття перепускного клапана визначають перше фіксоване положення повітряної заслінки після пуску. Якщо температура довколишнього повітря низька і термоклапан 4 (мал. 15) відкритий, у момент відкриття перепускного клапана 6 (мал. 22) розрідження в порожнині діафрагмового механізму починає обмежуватися за рахунок вступу туди атмосферного повітря, внаслідок чого шток 21 пускового пристрою зупиняється в першому фіксованому положенні. За рахунок зміни положення регулювального гвинта 8 можна скоректувати момент початку відкриття перепускного клапана, встановивши тим самим необхідну величину приоткрытия повітряної заслінки в першому фіксованому положенні.

При температурі довколишнього повітря більш 20°С термоклапан 4 (мал. 15) закритий і після пуску у момент натиснення штока 21 (мал. 22) на перепускний клапан розрідження в порожнині діафрагмового механізму пускового пристрою ще в перебіг 2-3 секунд продовжує обмежуватися за рахунок запасу повітря в буферній ємкості. Тим самим повітряна заслінка на цей короткий період затримується в першому фіксованому положенні, забезпечуючи необхідне в перший момент після пуску збагачення складу суміші. Після закінчення короткого часу запас повітря в ізольованій при цій температурі від атмосфери буферної ємкості, що видаляється через вакуумний канал 3 управління пусковим пристроєм в задроссельное простір, закінчується і розрідження в порожнині 9 діафрагмового механізму пускового пристрою починає підвищуватися не дивлячись на відкритий перепускний клапан 6. При цьому шток 21 рухається вліво на величину ходу «Б» до упору в гвинт-пробку 7, встановлюючи повітряну заслінку в друге фіксоване положення з більшою величиною приоткрытия. Тим самим при температурі довколишнього повітря більш 20°С робота двигуна після пуску в режимі прогрівання забезпечується на більш збідненій суміші із зниженим викидом оксиду вуглецю і вуглеводнів.

У міру підвищення температури рідини, що охолоджує, корпус нагрівача прогрівається, і біметалічна пружина пускового пристрою починає розпрямлятися, прагнучи прочинити повітряну заслінку і обернути кулачок 21 пускового пристрою за годинниковою стрілкою.

Якщо при прогріванні двигуна водій не натискує на педаль управління дросельною заслінкою, положення повітряної і дросельної заслінок унаслідок тертя в механізмі залишається незмінним і звороти двигуна у міру прогрівання практично не змінюються. В той же час при кожному натисненні на дросельну заслінку відбувається звільнення важелів приводу і повітряна заслінка, і кулачок пускового пристрою, задаючий міру приоткрытия дросельної заслінки, займають відповідне температурі двигуна положення.

Страницы: 1, 2