Технологія і організація вантажних перевезень фанери з м. Рівне в Італію рухомим складом ТзОВ "Камаз-Транс-Сервіс"

Технологія і організація вантажних перевезень фанери з м. Рівне в Італію рухомим складом ТзОВ "Камаз-Транс-Сервіс"

144

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

ДО ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ НА ТЕМУ:

“ Технологія і організація вантажних перевезень фанери

з м. Рівне в Італію рухомим складом ТзОВ „Камаз-Транс-Сервіс”

Виконав студент

Кашаєв О.В.

Керівник

ас. Гладковська О.О.

Допущено до захисту

“_____”_______________

Зав. кафедри, д.е.н., проф.

Зінь Е.А.

Рівне - 2006 р.

Зміст

Вступ

1.2 Сутність організації і технології перевезень

1.3 Правове забезпечення організації міжнародних вантажних перевезень

1.4 Система управління якістю перевезень.

2. Аналіз виробничо-економічної діяльності ТзОВ „Камаз-Транс-Сервіс”.

2.1 Характеристика підприємства ТзОВ „Камаз-Транс-Сервіс”

2.2 Матеріальна база АТП

2.3 Організація перевезень вантажів.

2.4 Аналіз техніко-експлутаційних показників використання

рухомогоскладу

2.5 Виробнича база АТП

3. Технологія і організація перевезень фанери з міста Рівне в Італію рухомим складом ТзОВ „Камаз-Транс-Сервіс”

3.1 Дослідження вантажопотоку

3.2 Обґрунтування маршруту перевезень

3.3 Вибір та обґрунтування типу рухомого складу. Коротка

характеристика

3.4 Техніко-експлуатаційні показники використання транспортних засобів на АТП

3.5 Диспечерезація перевезень

3.6 Графік роботи автомобіля

3.7 Транспортно-експедиційне обслуговування перевезень фанери на маршруті "Рівне (Україна) -Мілан (Італія)"

3.8 Проектування технології та організації навантажувально-розвантажувальних робіт

3.9 Заходи по економії паливно-мастильних матеріалів

3.10 Економічна ефективність роботи АТП при перевезенні фанери з Рівного в Італію

4. Охорона праці

4.1 Організація охорони праці при проведенні вантажних перевезень фанери

4.2 Управління організацією праці.

4.3 Інженерні рішення при проведенні вантажних перевезень і здійснення

навантажувально-розвантажувальних робіт

4.4 Пожежна безпека

5 Безпека дорожнього руху

Виробниче значення транспорту визначається об'єктивною необхідністю переміщення вантажів від місця виробництва до місць споживання. Головною задачею транспорту являється своєчасне, якісне і повне задоволення народного господарства і населення в перевезеннях. Для ефективного її рішення необхідно:

- забезпечити розвиток єдиної транспортної системи країни, її взаємодію з іншими галузями народного господарства, удосконалювати координацію всіх видів транспорту, зменшувати нераціональні перевезення, скорочувати строки доставки вантажів і забезпечувати їх збереження;

- прискорити створення та запровадження сучасної техніки та технологій, підвищити темпи оновлення рухомого складу;

- ширше застосовувати прогресивні методи перевезення вантажів, збільшити об'єм перевезень в контейнерах і в пакетному вигляді;

- розвивати і вдосконалювати централізовані автомобільні перевезення, підвищити ефективність використання автотранспортних засобів, в першу чергу за рахунок широкого використання причепів і напівпричепів, скорочення невиробничих простоїв, порожніх пробігів автомобілів і нераціональних перевезень.

Транспорт є необхідною умовою спеціалізації і комплексного розвитку народногосподарських комплексів регіонів, формування ТВК як локального, так і районного значення. Він сприяє суспільному територіальному поділу праці, формуванню зв'язків між населеними пунктами та всередині їх. Без транспорту неможлива інтеграція України у загальносвітову економічну систему. Це потребує модернізації старих та будівництва нових транспортних магістралей міждержавного значення.

Він забезпечує на ряду з іншими видами транспорту раціональне виробництво і оборот продукції промисловості та сільського господарства, задовольняє потреби населення в перевезеннях.

Транспорт повинен сприяти як найшвидшій інтеграції України в загальноєвропейську економічну систему, що потребує створення залізничних та автомобільних шляхів з центральних частин Західної Європи - у країни СНД, з півночі Західної Європи - у країни Близького Сходу.

Наслідком роботи транспорту є не новий продукт, а певний корисний ефект, що полягає в переміщенні вантажів і людей. На транспорті використовується не сировина, а лише засоби виробництва й допоміжні матеріали. Своєю діяльністю транспорт продовжує виробничий процес промисловості й сільського господарства у сфері обігу. Для нього характерні лінійне розміщення та універсальність виробничих зв'язків з іншими галузями господарства.

Продукція транспорту не може нагромаджуватись, а ефективність його розвитку залежить від формування вантажо- й пасажиропотоків. Внаслідок цього відбувається взаємодія розміщення транспорту й продуктивних сил. Завдяки обслуговуванню різних форм суспільної організації виробництва (спеціалізація, концентрація, кооперування й комбінування) він впливає на підвищення ефективності розміщення різних галузей виробництва.

Транспорт відіграє надзвичайно важливу роль у формування зовнішньоекономічних зв'язків України. Без транспорту неможлива інтеграція України у загальносвітову економічну систему. Він формує економічні, культурні, рекреаційні та інші зв'язки, а також прискорює соціально-економічний розвиток суспільства.

Вантажний транспорт -- галузь виробничої інфраструктури. Не виробляючи безпосередньо матеріальної продукції, вантажний транспорт є четвертою галуззю матеріального виробництва після видобувної, переробної промисловості і сільського господарства. Жодна з названих трьох основних галузей матеріального виробництва не здатна функціонувати без транспортного забезпечення. Продукт тільки тоді готовий до споживання, коли він доставлений до споживача.

Сучасні міста з розвинутою промисловістю, наявністю різних адміністративних, суспільних, культурних і навчальних закладів мають свої специфічні транспортні проблеми.

Потреби у переміщенні вантажів постійно зростають.

1. Транспортна система, її стан, роль і значення. Правове забезпечення здійснення міжнародних вантажних перевезень

1.1 Стан транспортної системи

Транспорт - специфічна галузь господарства. Він не створює, як інші виробничі сектори, нових матеріальних цінностей. Результатом роботи транспорту є переміщення вантажів і людей. Вантажний транспорт належить до виробничої сфери. Пасажирський, здійснюючи перевезення людей, належить до обслуговуючих галузей. Важливість транспорту полягає в тому, що він забезпечує зв'язки між галузями, підприємствами, регіонами країни, зарубіжними державами. Без транспорту був би неможливий сам процес сучасного виробництва, для якого необхідні зв'язки щодо постачання сировини і продукції. Велика роль галузі у підвищенні рівня життя населення. Зайнято у транспорті близько 9.4% працюючих у господарському комплексі країни.

Для сучасного транспорту властива велика різноманітність видів, кожен з яких має свої специфічні виробничі особливості. Тому можна вважати його комплексом взаємопов'язаних галузей. Поділяють його на складові частини, передусім, за середовищем, в якому здійснюється переміщення вантажу чи людей. (рис. 1)

Рис.1. Галузевий склад транспортного комплексу України

Рівень розвитку транспортної системи держави -- один з найважливіших ознак її технологічного прогресу і цивілізованості. Потреба у високорозвиненій транспортній системі ще більш підсилюється при інтеграції в європейську і світову економіку, транспортна система стає базисом для ефективного входження України у світове співтовариство і заняття в ньому місця, що відповідає рівневі високорозвиненої держави.

Об'єктивні умови трансформаційних процесів у розвитку України обумовлюють її ціль на входження у світову економічну систему і насамперед -- на економічну інтеграцію з ведучими західноєвропейськими державами. Цей процес, безумовно, приведе до росту товарообмінних операцій між країнами, що співробітничають. Крім того, геостратегічне розташування України дозволяє їй бути вигідним мостом для транзитних перевезень товарів і пасажирів між державами Європи, Азії і Близького Схід. Однієї з визначальних систем, що забезпечують вантажні і пасажирські перевезення на території України, є транспортна система, до якої в ринкових умовах пред'являються високі вимоги у відношенні якості, регулярності і надійності транспортних зв'язків, схоронності вантажів і безпеки перевезення пасажирів, термінів і вартості доставки. Відповідно до цього стан транспортних комунікацій України повинний відповідати вимогам європейської інтеграції.

За цим підходом транспортний комплекс складається із сухопутного, водного та повітряного. Специфічною галуззю транспортного комплексу є міський пасажирський транспорт.

Виробничим процесом у транспорті є переміщення вантажів і людей. Тому для визначення ролі транспортного комплексу у національному господарстві необхідно скористатись характерними показниками. Одним з них є обсяг перевезень, тобто кількість перевезених вантажів (пасажирів) за певний проміжок часу (рік, місяць, добу). Для обчислення роботи транспорту береться до уваги й відстань перевезень. Добуток обсягу перевезень на відстань їх транспортування називається вантажо- або пасажирообігом й визначається відповідно у тонно-кілометрах і пасажиро-кілометрах.

В пасажирообігу значно зросла питома вага автомобільного та повітряного, помітно зросла роль водних видів транспорту.

Такі зміни зумовлені, значною мірою, виробничими особливостями окремих галузей транспортного комплексу. Переваги залізничного транспорту полягають в тому, що залізниці можна прокладати у будь-якому напрямку. Він забезпечує швидкий і регулярний рух незалежно від пори року .Залізничний транспорт України посідає перше місце за вантажообігом(29%) і друге за пасажирообігом (75%). Експлуатаційна довжина залізниць загального користування дорівнює близько 23 тис. км. Перша залізниця (Львів - Перемишль) побудована у 1861 році. У 1865 році прокладено залізницю Одеса - Балта, яка, пізніше, продовжена до Кременчука. До 1913 року довжина залізничних магістралей була близько 16 тис. км.

Затверджено нормативні документи, що встановлюють вимоги безпеки до конструкції автобусів та методи їх випробувань. Для автомобільного транспорту характерна висока маневреність, що робить вигідним його використання на коротких відстанях. Трубопровідний забезпечує транспортування рідких і газоподібних вантажів, має найнижчу собівартість перевезень.

З 30-х років розпочато електрофікацію залізниць. Зараз найважливіші з них електрофіковано, що становить третину від загальної довжини всіх залізниць. Середня густота залізниць України становить 38 км на 1000 км2; у Донбасі - 52 км на 1000 км2, а на півдні - 27 км на 1000 км2.

Для залізничного транспорту характерна масовість і порівняно низька собівартість перевезень. До недоліків його слід віднести низьку маневреність, необхідність додаткових робіт при довезені вантажів іншими видами транспорту, а також досить високу вартість прокладання залізниць.

Морський транспорт таж характеризується малою собівартістю транспортування. Негативним для його використання є порівняно невелика швидкість переміщення та залежність від умовних умов. Розрізняють перевезення каботажні і закордонні. Каботаж - це плавання між портами однієї країни. Річковий транспорт вимагає незначних затрат на впорядкування природних шляхів, проте працює сезонно, а напрямки шляхів не завжди співпадають з потребами.

Перевагою повітряного транспорту є велика швидкість перевезень, недоліком - висока вартість, а тому він є переважно пасажирським.

Поєднання взаємопов'язаних видів транспорту, які задовольняють потреби господарства й населення у перевезенні вантажів та пасажирів, утворюють своєрідну транспортну систему країни. Вона утворена лінійними елементами (шляхами сполучення всіх видів транспорту), точковими (пунктами зосередження вантажо-розвантажувальних робіт), рухомим складом (автомобілями, тепловозами тощо), службою перевезень.

Серед точкових виділяють транспорті пункти (залізничні станції, річкові пристані, річкові і морські порти, автостанції, аеропорти) і транспортні вузли (місця сполучення різних чи однакових транспортних шляхів).

Основними факторами, що впливають на процес формування транспортної системи є соціально-економічні, природні, історичні та інші. Передусім галузевий склад транспорту, густота транспортних шляхів зумовлюються рівнем розвитку господарського комплексу і спеціалізацією території. Залежить транспорт і від економіко-географічного положення району (центрального в країні чи прикордонного). Важливу роль у формуванні транспортної системи відіграє густота населення, людність населених пунктів, маятникові міграції. З природних умов найбільше впливає рельєф і клімат. Особливо залежить від клімату авіаційний транспорт, менше - водний і сухопутний. Вплив природних умов з розвитком науково технічного прогресу поступово зменшується.

Транспортна політика держави являє собою комплексну програму дій за різними програмами діяльності транспортно-дорожнього комплексу (ТДК), включаючи його технічну модернізацію, адаптацію до ринкових умов господарювання, інституціональні перетворення у сфері форм власності, економічних відносин, системи управління, інтеграції до європейської та світової транспортних систем, кадрової та соціальної політики, економічної безпеки держави тощо.

За останні роки суттєво посилилися тенденції глобалізації економіки, у зв'язку з чим підвищилися темпи зростання транснаціональних транспортних потоків на напрямках, що пов'язують Західну Європу з Східною, з країнами Азіатського континенту, Тихоокеанського басейну, Африки. Саме це вирішальною мірою визначає нині транспортну політику країн ЄС, інших держав Європи, стратегічним напрямом якої став розвиток трансєвропейських комунікації.

Залізничний транспорт є найбільш розвитим в Україні (див. табл.1), по загальній довжині шляхів він займає четверте місце у світі (після США, Росії і Канади). При великій розгалуженості шляхової мережі, велика половина якої -- шляхова мережа підприємств і організацій, значний відсоток складають електрифіковані ділянки (близько 40 %), двох - і багатошляхові ділянки (майже третина загальної довжини).

Залізниці є найбільш рентабельним видом транспорту для перевезень вагонних партій вантажів навалом - кам'яного вугілля, руди, піску, сільськогосподарської і лісової продукції - на далекі відстані.

Поряд з цим, залізничний транспорт має високу частку зношеності основних фондів (по деяким їх головним видам - 80- 90 %), що переважає частина шляхів змонтована на дерев'яних шпалах, з яких 15--17 % непридатні для подальшого використання. Значну частину інфраструктурних об'єктів залізниці необхідно визнати застарілими і не відповідають сучасним вимогам по виконанню своїх основних функцій. Насамперед, це стосується залізничних вокзалів, станцій, готелів, засобів зв'язку і керування рухом потягів. Техніко-економічні й експлуатаційні характеристики залізниці знижуються також через те, що ширина колії відрізняється від західноєвропейської, що особливо негативно відбиває на закордонних і транзитних перевезеннях. Це вимагає змісту на західних границях країни 14 спеціально обладнаних станцій, 11 станцій, де здійснюється перевантаження імпортних вантажів, і 8 пунктів перестановки вагонів на візки західноєвропейської колії.

З входженням України в європейський економічний простір, зі збільшенням у зв'язку з цим обсягів вантажних і пасажирських перевезень, значення залізничного транспорту зростає.

Роль залізничного транспорту в системі транспортних комунікацій України підсилюється і тим, що через територію держави пролягають основні транспортні трансевропейскі коридори: Схід -- Захід, Балтика -- Чорне море. Зокрема, трансевропейска залізнична магістраль Е-30, що бере початок у Берліні, перетинає Україну по маршруті Мостиска -- Львів -- Київ і йде далі до Москви. Вона ж на території Польщі перетинається зі швидкісними магістралями Е-59 і Е-65 і створює можливість швидкісного залізничного сполучення майже між усіма державами Європи.

Рис. Основні показники діяльності автомобільного транспорту за 2005 рік (у % до 2004 р.)

Обсяги перевезень вантажів зросли у 17 регіонах України. Найбільше зростання досягнуто у Чернівецькій (166,6%), Одеській (146,8%), Тернопільській (132,1%), Рівненській (127,0%), Закарпатській (120,3%), Полтавській (120,1%) областях.

Пропозиція послуг з вантажних перевезень перевищує обсяги замовлень. Наявний потенціал дозволяє забезпечити перевезення вантажів і за умов подальшого пожвавлення промислового виробництва в країні.

Постійно проводиться робота по встановленню взаємовідносин у міжнародному автомобільному сполученні. 10.09.2005 року Україна приєдналась до ЄСТР.

Кількість перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні 2005 року на 13,7% більше, ніж 2004 року. Динаміку перевезень протягом 1994--2005 р. (див. рис. 1.3.2,3).

Рис. Динаміка міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом у 1994-2005 рр.

Конкурентоспроможність українських перевізників обмежується дефіцитом дозволів на міжнародні автомобільні перевезення в окремих напрямках і недостатньо розробленим механізмом їхнього розподілу між перевізниками. На 2006 рік повністю вирішено проблему забезпечення українських перевізників дозволами на виконання міжнародних автоперевезень з 43 країнами -- Україна отримала 1436 дозволів ЄКМТ, що на 59,4% перевищує аналогічний показник 2005 року.

Рис. Отримання Україною дозволів ЄКМТ на 2001-2006 рр.

Для перевізників, а особливо міжнародних, однією з першочергових задач є забезпечення рухомим складом відповідно до міжнародних вимог, що постійно посилюються та пов'язані, головним чином, із проблемами навколишнього середовища, безпекою транспортного процесу. Серед рухомого складу перевізників України, членів АсМАП 9,5% відповідають вимогам Євро-1, 46,8% -- Євро-2, 14,2% -- Євро-3(див. рис. 1.3.2,5).

Рис. Якісна структура рухомого складу міжнародних перевізників -- членів АсМАП

Кількість зареєстрованих транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, постійно зростає(див. рис. 1.3.2.6).

Рис. Кількість автотранспортних засобів, що виконують міжнародні автомобільні перевезення

Проводиться активна робота з удосконалення нормативно-правової бази у сфері діяльності автомобільного транспорту.

У 2005 році було опрацьовано 8 нормативно-правових актів, які набули чинність. Серед них варто виділити Закон України від 07.09.2005 р. № 2819-IV "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Разом з тим, визнано такими, що не відповідають принципам державної регуляторної політики 14 нормативно-правових актів. На даний час вони втратили чинність.

З метою запобігання дорожнього травматизму та посилення контролю за додержанням законодавства про автомобільний транспорт відповідно до Указу Президента України від 20 травня 2004 року №370, постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року №1190 було утворено Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, яка у 2005 році розпочала діяльність. За цей час втілено ряд заходів, спрямованих на підвищення безпеки дорожнього руху.

Реалізація комплексу заходів, направлених на забезпечення дорожнього руху, дозволили в 2005 році стабілізувати рівень аварійності на ліцензованому автомобільному транспорті. В результаті було досягнуто зниження кількості дорожньо-транспортних пригод на 6%, кількості загиблих на 6%, а травмованих -- на 2%.

Фінансові показники

За результатами діяльності у 2005 році підпорядкованих Укравтотрансу державних підприємств доход, що очікується, становить 158,4 млн грн. Дебіторська заборгованість становитиме 4,3 млн грн, що на 0,9 млн грн або на 18% менше значення цього показника за 2004 рік. Кредиторська заборгованість (17,4 млн грн) порівняно з 2004 р. зменшиться на 2,8 млн грн або на 14%. На підпорядкованих підприємствах станом на 01.01.2006 р. прогнозується відсутність простроченої заборгованості перед бюджетом та Пенсійним фондом.

Платежі до держбюджету по підпорядкованих підприємствах складатимуть близько 18 млн. грн., що більше показника минулого року на 7,1%.

Середньомісячна зарплата одного працівника на 1 січня 2006 р. становить 1010,76 грн, що вище рівня 2004 року (830,31 грн) на 21,7%.

Автомобільні дороги України не відповідають європейським стандартам багатьма показниками, зокрема таким як: швидкість пересування, навантаження на вісь, забезпеченість сучасними дорожніми знаками і розміткою, необхідною кількістю пунктів технічної і медичної допомоги, харчування і відпочинку, заправлення паливом і мастилом, телефонного зв'язку й ін. Практично відсутні дороги 1 категорії з багаторядним рухом на високих швидкостях. Значного поліпшення вимагає матеріально-технічна база організацій, що здійснюють розвиток і обслуговування автомобільної транспортної мережі.

Територія України, особливо в її західній частині, знаходиться на перехресті транспортних коридорів, що з'єднують країни Південно-Східної і Північно-Західної Європи, тому з подальшим розвитком ринкових відносин, зі становленням численних підприємницьких структур варто очікувати значного підвищення ролі автотранспорту в оперативному, гарантованому і безпечних у відношенні схоронності вантажів перевезеннях.

Річковий транспорт хоча не грає визначальної ролі в обсягах вантажних і пасажирських перевезень, однак перевершує всі інші види транспорту за рівнем доходів від своєї діяльності, в основному -- за рахунок закордонних перевезень вантажів. Географія функціонування річкового транспорту установилася й в основному обмежується басейнами рік Дніпра і Дунаю, а також прибережними водами Чорного моря, що дозволяє доставляти вантажі і пасажирів у річкові і морські порти ряду країн Центральної і Південно-Східної Європи. У системі транспортних комунікацій річковий транспорт більше інших видів піддається впливові природних сезонних змін, тому його діяльність варто тісно погоджувати з роботою автомобільного і залізничного транспорту.

У даний час основними стримуючими факторами інтенсивного використання річкового транспорту в плані європейської інтеграції є застаріла матеріально-технічна база, невисокий рівень механізації перевантажувальних робіт, значний фізичний і моральний знос судів, мала частка пакетованих вантажів у загальному їхньому обсязі, недостатні обсяги перевезень з використанням системи «буксир-штовхач /баржа». Річковий транспорт держави має допоміжний характер, орієнтований на великі партії вантажів (в основному будівельних матеріалів) і не може конкурувати по тарифах і послугам із залізничним транспортом. Ефективність функціонування річкового транспорту України значно нижче (близько 20 %) у порівнянні з розвитими країнами, що мають подібні ресурси цього виду транспорту.

1.2 Сутність організації і технології перевезень

Загальні обсяги перевезених вантажів у січні-лютому 2005р. становили 126,0 млн.т і практично залишилися незмінними у порівнянні з відповідним періодом минулого року. Див таб.1.2.1

Таблиця 1.2.1 Загальні обсяги перевезень вантажів за 2005 рік

Вантажооборот. Навіть при незначному збільшенні вантажообороту (на 0,8%), різко змінилася тенденція його динаміки. Через скорочення обсягів перевезення вантажів залізничним та трубопровідним транспортом, доля яких у загальних обсягах перевезень займає понад 85%, у січні-лютому поточного року темпи вантажообороту мають прямо протилежну тенденцію проти минулого року.

Рис . 1.2.1Вантажооборот підприємств транспорту (кумулятивно у % до відповідного періоду попереднього року)

Перевезення вантажів залізницями порівняно з січнем-лютим 2004р. зменшилося на 0,6% за рахунок транспортування імпортних і транзитних вантажів. У той же час відправлення вантажів (внутрішнього призначення та експортних) зросло на 1,9%. На Одеській залізниці відправлення вантажів зросло на 13,1%, Придніпровській - на 7,0%, Південно-Західній - на 4,6%, Південній - на 3,9% та Львівській залізниці - на 0,1%. Незначне зростання відправлень вантажів в цілому пояснюється зменшенням відправлень на Донецькій залізниці на 3,1%, яка виконує 43,6% загальних обсягів відправлень. Збільшилося відправлення основних номенклатурних груп вантажів: зерна і продуктів перемолу - у 1,9 раза, цементу - на 28,5%, хімічних і мінеральних добрив - на 27,3%, лісових вантажів - на 11,8%, залізної та марганцевої руди - на 9,3%, брухту чорних металів - на 2,7%, чорних металів - на 1,4%. Одночасно зменшилися відправлення таких важливих господарських вантажів як кам'яного вугілля на 4,8%, коксу - на 13,5% та нафти і нафтопродуктів - на 20,6%. Середньодобове вивантаження вагонів зменшилося в цілому на 1,5%, у т.ч. на Південно-Західній залізниці на 1,9%, Придніпровській - на 10,3%. Разом з тим середньодобове вивантаження вагонів зросло на Південній залізниці - на 4,7%, Львівській - на 3,4%, Донецькій та Одеській залізницях - на 0,7%. Порівняно з січнем-лютим 2004р. поліпшилися основні показники використання рухомого складу залізниць: середньодобова продуктивність вантажного вагона зросла на 12,3%, локомотива - на 2,5%, середній час обороту вантажного вагона скоротився на 12,5 годин та майже на добу зменшився простій вагона під однією вантажною операцією.

Підприємствами автомобільного транспорту (з урахуванням перевезень фізичними особами-підприємцями) перевезено 14,7 млн.т вантажів, що на 11,4% більше порівняно з січнем-лютим 2004р., та виконано вантажооборот у обсязі 2,3 млрд.ткм, який зріс на 33,1% за рахунок міжміських та міжнародних перевезень.

Магістральними трубопроводами транспортовано 40,7 млн.т вантажів, що на 3,0% менше, ніж за січень-лютий 2004р. Це пов'язано зі зменшенням перекачки газу - на 0,9%, нафти - на 9,9% та аміаку - на 9,1%. Транзит газу зріс на 2,0%, нафти - на 2,7%, аміаку - на 4,7%.

Про результати роботи щодо пасажирських перевезень звітувало 1,2 тис. підприємств, з яких 96,7% - автоперевізники. Річкові перевезення виконувало 2 підприємства, морські - 6 підприємств. Послуги авіаційного транспорту надавало 26 підприємств. Крім того, на маршрутній автомобільній пасажирській мережі працювало 16,6 тис. фізичних осіб-підприємців (на 7,9% менше, ніж у лютому 2004р.), які експлуатують 26,8 тис. автобусів загальною пасажиромісткістю 479,8 тис. місць. Кількість автоперевізників-фізичних осіб зменшилося у зв'язку зі зміною маршрутної мережі та проведенням нових тендерів на виконання пасажирських перевезень.

За січень-лютий 2005р. послугами пасажирського транспорту скористалися 667,9 млн. пасажирів, виконано пасажирську роботу в обсязі 15,2 млрд.пас.км, що відповідно на 6,9% та на 3,0% більше порівняно з січнем-лютим 2004р.

Залізничним транспортом за січень-лютий 2005р. відправлено 67,8 млн.

Пасажирооборот підприємств транспорту (кумулятивно у % до відповідного періоду попереднього року)

Скорочення обсягів відправлень пасажирів відбулося за рахунок зменшення приміських перевезень, які виконують 88% загальних обсягів відправлень. Скорочення відбулося у зв'язку зі зменшенням розміру пільг в оплаті пасажирських послуг окремим категоріям пасажирів. Послугами автомобільного транспорту (з урахуванням перевезень фізичними особами-підприємцями) скористалися 0,6 млрд. пасажирів, що на 9,1% більше, ніж за січень-лютий попереднього року. Перевезення пасажирів автотранспортом фізичних осіб-підприємців зросли на 17,2%. Перевезення пасажирів морським транспортом за 2 місяці 2005р. зросли на 0,9% порівняно з 2 місяцями 2004р. Підприємства м. Севастополя, на які припадає 97,2% загальних обсягів морських перевезень пасажирів, збільшили перевезення на 0,6%. У січні-лютому 2005р. навігацію річкового пасажирського транспорту відкрили підприємства Миколаївської та Одеської областей. Перевезення пасажирів річковими шляхами порівняно з січнем-лютим 2004р. знизилися на 20,1%. Не зменшується попит на послуги авіатранспорту.

Зростають далекомагістральні польоти, розширюється географія перевезень, закуповується нова техніка, успішно виконується програма розвитку внутрішніх перевезень. Авіаційним транспортом перевезено 0,5 млн. пасажирів, що на 36,9% більше порівняно з січнем-лютим минулого року.

1.3 Правове забезпечення організації міжнародних вантажних перевезень

Міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються між пунктами відправлення та призначення, один з яких або обидва розташовані за межами території України.

Організація міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюється перевізниками відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Правила міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом по території України затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Правила міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Міжнародне співробітництво у сфері міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом забезпечує центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, який у межах повноважень:

організовує контроль за виконанням міжнародних договорів України з питань міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;

розробляє пропозиції щодо розвитку міжнародного співробітництва у сфері міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;

бере участь у проведенні заходів щодо укладання міжнародних договорів з питань міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;

бере участь у роботі міжнародних організацій автомобільного транспорту;

забезпечує видачу дозвільних документів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом проводить служба міжнародних автомобільних перевезень центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту в пунктах пропуску через державний кордон України.

Служба міжнародних автомобільних перевезень діє відповідно до законодавства та свого положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Функціями контролю за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом є:

контроль за виконанням перевізниками вимог міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень;

контроль технічного стану автомобільних транспортних засобів, що впливає на безпеку руху;

перевірка вагових і габаритних параметрів автомобільних транспортних засобів, оформлення та видача дозволів на проїзд цих засобів по території України у разі перевищення ними встановлених законодавством вагових та габаритних параметрів, а також при перевезенні небезпечних вантажів;

контроль та оформлення дозвільних документів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;

облік автомобільних транспортних засобів, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів і вантажів;

перевірка транспортно-експедиційної документації та ліцензій на здійснення міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті організовує контроль за виконанням законодавства про автомобільний транспорт та підготовку пропозицій щодо його вдосконалення, у встановленому порядку бере участь у здійсненні стандартизації та сертифікації, ліцензування перевезень, формує пропозиції щодо тарифної політики, відповідно до законодавства забезпечує захист прав споживачів послуг автомобільного транспорту загального користування. Державному митному комітетові, Міністерсту транспорту

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюють центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, його територіальні органи, у тому числі служба міжнародних автомобільних перевезень, та урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті, а також інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до закону.

Державному митному комітет разом із Міністерством зовнішніх економічних зв'язків забезпечує контроль за проходженням зовнішньоторговельних і транзитних вантажів у пунктах пропуску через державний кордон України.

Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері автомобільного транспорту, законодавчі основи її реалізації.

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через свої територіальні органи, службу міжнародних автомобільних перевезень та урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті.

Основні закони, постанови та правила які регламентують міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом:

-Закон України Про автомобiльний транспорт.

-Конвенція про договір международних дорожніх перевень вантажів (КДПВ).

-Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи.

-Постанова Про транспортно-експедиційне обслуговування

зовнішньоторговельних і транзитних вантажів .

-Правила здійснення транспортно-експедиційної діяльності під час перевезення зовнішньоторговельних і транзитних вантажів (додаються). 

Законодавство про автомобільний транспорт складається з цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух".

Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

До міжнародних перевезень допускаються автомобілі і причепи (напівпричепи), що відповідають положенням Міжнародної Конвенції про дорожній рух та Європейській угоді в частині роботи екіпажів транспортних засобів, які обслуговують міжнародні автомобільні перевезення (ЕУТР), вимогам забезпечення безпеки руху. Кожний автомобіль, причеп (напівпричеп) повинен бути зареєстрованим в органах ДАІ і отримати свідоцтво про реєстрацію, а також розпізнавальний знак держави Україна. Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) забезпечує митне регулювання перевезень вантажів та пасажирів.

1.4 Система управління якістю перевезень

ISO (International Organization for Standartization) -- Міжнародна Організація з стандартизації, яка була створена делегатами 26 країн у 1947 році. Це всесвітня федерація національних органів стандартизації (комітетів -- членів ISO). Головешці завдання ІSO -- сприяти розробці всесвітньо визнаних стандартів, правил і інших аналогічних документів з метою полегшення міжнародного обміну товарами й послугами в усіх галузях народного господарства.

Стандарт ІSО 9001:2001 установлює вимоги до системи управління якістю, якщо підприємство:

o має необхідність продемонструвати свою спроможність поставляти продукцію, що відповідає вимогам споживачів та галузевим вимогам;

o зорієнтоване на підвищення задоволеності споживачів завдяки результативному застосуванню системи.

У першу чергу стандарт визначає вимоги до управління якістю:

o визначення політики і цілей;

o розробку планів;

o аналіз їх виконання і вимір ефективності;

o проведення коригувальних і попереджуючих дій.

Також стандарт містить вимоги до етапів життєвого циклові продукції/послуг (випуску продукції/наданню послуг):

o проведення маркетингових досліджень;

o розробці нових видів продукції/послуг;

o закупівлі продукції і послуг;

o виробництво продукції/послуг і контроль її якості;

o продажів і постачання продукції/послуг споживачам.

Крім того, визначені вимоги до забезпечення системи управління якістю різними видами ресурсів (персоналом, устаткуванням, виробничим середовищем).

Стандарт ІSO 9001 не визначає вимоги, яким винний відповідати вироблена продукція. Стандарт визначає умови, що забезпечують, щоб продукція стабільно відповідала вимогам споживача (у тому числі, при їхній зміні). Аналогічні підприємства, що працюють на різних сегментах ринку з різними категоріями споживачів, можуть робити продукцію з різними технічними характеристиками -- це цілком допускається стандартом ІSO 9001. Крім того, стандарт ІSО 9001 вимагає, щоб підприємство відслідковувало законодавчі і нормативні вимоги до продукції і забезпечувало їхнє виконання. Тому неправильно говорити, що "продукція відповідає стандартові ІSО 9001". Правильно сказати, що "Система управління якістю підприємства щодо його виробництва і продаж продукції (наданню послуг) відповідає стандартові ІSО 9001”.

Система управління якістю -- це один із засобів постійного вдосконалення підприємства за рахунок підвищення якості усіх видів його діяльності всіма співробітниками. Це сукупність всіх аспектів (ресурси, персонал, організаційна структура і т.п.), що впливають на якість кінцевої продукції.

У словосполученні «система управління якістю» головний акцент ставитися не на слово “якість”, а на слово “управління”. Тому вона націлена не тільки на контроль якості продукції, а в першу чергу, на управління підприємством у цілому, на всі процеси, від яких залежить якість продукції чи послуг. Під управлінням якістю мається на увазі, управління виробництвом цієї продукції (наданням послуг), тобто управління всіма процесами, що задіяні в створенні продукції (послуг) і впливають на її якість.

Система управління якістю регламентує дії всіх співробітників підприємства, що можуть вплинути на якість продукції, що випускається і на задоволе-ність споживачів.

Системи управління якістю будуються на основі процесного підходу. Тобто діяльність підприємства розглядається як сукупність усіх процесів, що беруть доля в створенні продукції. Один із критеріїв ефективності функціонування підприємства -- це працююча система управління якістю. У цілому ця система є організаційно-технічним комплексом, головна позначка якого знайти оптимальний баланс між витратами на підтримку дійсної якості і прибутком від його забезпечення, але не опуститися нижче вже існуючого рівня.

Вимоги до системи управління якістю висуваються для того, щоб споживачі і керівництво були упевнені в здатності підприємства ефективно випускати якісну продукцію протягом тривалого години. За цей година може мінятися технологія, постачальники, співробітники і т.д., алі це не винне позначатися на якості продукції.

Система вимагає постійної підтримки, доробки, вдосконалення, тому що підприємство працює в постійно змінюваних внутрішніх і зовнішніх умовах і його потребує також зміни його діяльності Постійне удосконалювання є прямою вимогою стандартові ІSО 9001.

Дає можливість структурувати й упорядкувати процеси, у такий спосіб стабілізувати і поліпшити діяльність підприємства, описати і зробити її більш прозорою і менш залежною від суб'єктивних факторів.

Одним з принципів управління якістю є процесний підхід. При розробці системи управління якістю необхідно визначити необхідні процеси та їх застосування на всіх рівнях організації.

Процес -- сукупність взаємопов'язаних або взаємодіючих видів діяльності, що перетворює входь на виходи і спрямована на досягнення загального результатові. При цьому вихід одного процесу найчастіше являється входом іншого. Для ефективного функціонування системи управління якістю дуже важливо добрі погодити входь і виходи всіх процесів. Необхідно забезпечити відповідальність за процеси. За кожний із процесів винний бути призначений відповідальний керівник. І йому повинні бути надані повноваження для координації діяльності всіх підрозділів у рамках процесу. Таким чином, процесний підхід допомагає підприємству налагоджувати горизонтальні зв'язки й усувати бар'єри між різними службами. Це загальні наміри та напрямки організації офіційно сформульовані вищим керівництвом.

Стандарт ІSO 9001 вимагає, щоб вище керівництво підприємства визначило Політику в області якості (як окремий документ або складову частину загальної політики). Це невеликий документ, що містить основні принципи діяльності підприємства в області якості, зобов'язання перед споживачами, напрямку подальшого удосконалювання. У ньому викладаються основні цілі і задачі діючої системи якості. Політика в області якості винна розроблятися на основі вивчення потреб споживачів. Періодично вона переглядається й актуалізується. Всі інші документи системи якості розробляються з урахуванням положень Політики в області якості.

Весь персонал підприємства повинний розуміти основні положення Політики, знаті свою роль у її реалізації.

Для того щоб конкретизувати Політику в області якості і визначити рівень її виконання, підприємство визначає свої цілі в області якості. Це повинні бути конкретні цілі (обов'язково вимірні ), досягнення яких можна перевірити. Смороду визначаються як для підприємства в цілому, так і для основних процесів. Цілі описують, чого хоче досягти підприємство за допомогою системи управління якістю. Періодично смороду повинні переглядатися й актуалізуватися.

Досягнення нових більш високих цілей можливо тільки при зміні й удосконаленні діяльності підприємства. Такі зміни повинні плануватися -- для цього на підприємстві повинні розроблятися плани якості. Кожна загальна ціль розпадається на меті для окремих процесів. Для кожної цілі розробляються плани і заходи щодо її досягнення.

Рівень досягнення цілей періодично повинний аналізуватися. Якщо ціль не була досягнута, визначаються заподій цього і вживаються заходи щодо їх усунення. Таким чином, аналіз того, наскільки добрі виконується визначений процес, повинний проводитися на підставі конкретної об'єктивної інформації (рівень досягнення цілей).

Для того щоб підтвердити здатність підприємства стабільно виконувати установлені вимоги, стандарт ІSO 9001:2001 вимагає наявності документації, що описує виконання визначених процесів. Рівень деталізації цих документів залежить від складності процесів і кваліфікації персоналові. Визначені дії можуть не описуватися, якщо смороду стабільно виконуються без дефектів і збоїв і досягають установлених цілей. Алі якщо при виконанні цих дій виникають проблеми, документи повинні бути розроблені або конкретизовані.