Аналіз основних правових положень перевезення пасажирів та багажу

одержання на вокзалі чи у поїзді своєчасної та точної інформації про перелік послуг, які надаються, їхню вартість, інформації про розклад руху поїздів та ін.;

перевезення з собою дрібних домашніх тварин, зокрема собак, з дотриманням вимог, встановлених Правилами;

придбання у квитковій касі проїзного документа для проїзду на будь-який поїзд, у якому є вільні місця, до будь-якої станції за маршрутом руху поїзда;

безперешкодного та безплатного користування до часу відправлення поїзда, вказаного у проїзному документі, залами чекання та іншими облаштуваннями на вокзалі, призначеними для пасажирів;

поновлення чинності квитка (крім плацкарти) у випадках, передбачених Правилами;

переривання поїздки на шляху прямування поїзда з продовженням терміну квитка;

повернення проїзного документа у будь-якому пункті продажу квитків у разі відмови від поїздки.

Серед окреслених прав, на мою думку, перегляду з огляду їх актуальності потребують три:

- право на перевезення багажу в частині зменшення допустимої ваги багажу до 20 кг. Встановлена норма 36 кг призводить до того, що пасажири беруть крупно габаритні грузи, які заважають іншим особам та створюють певні незручності. У пасажирському вагоні повинні знаходитись речі, які потрібні пасажиру в першу чергу (необхідні для особистої гігієни, цінні та речі та ін.), для багажу передбачене багажне відділення. Правда, паралельно виникає інші проблема - на всіх зупинках потяг не може стояти тривалий час, тому можна не встигнути забрати речі із багажного відділення. Це можна вирішити за рахунок відведення спеціально пристосованих багажних відділень в кожному пасажирському вагоні;

- право безкоштовного перевезення дітей певного віку. Сьогодні дозволяється перевозити безкоштовно дітей до 5 років. Але враховуючи реалії, соціально-економічний рівень громадян, даний вік можна було б підняти до 8 , або навіть до 10 років (такий вік дозволяє займати одне місце пасажиру з дитиною). Заслуговує на увагу той факт, що останніми роками Укразалізниця вводить безкоштовні тарифи для проїзду школярів у певний період року. Для окресленої категорії дітей доцільно буде надати таку пільгу протягом календарного року;

- як предмет багатьох спорів можна сьогодні назвати забезпечення пасажирам права на придбання постільної білизни, матрацу та ін. постільних речей. В деяких потягах (в залежності від класу) ціна на такі речі складає половину вартості квитка. Тим паче дані кошти збираються провідниками, що обтяжує їх облік та звітність. Доцільно б було включати дану послугу до вартості самого квитка або знизити її, встановивши на рівні не більше 20 % вартості квитка, надавши право безкоштовного користування матрацом. Це б врахувало матеріальні можливості більшої категорії пасажирів. [42, с. 369]

Всі вищезазначені доповнення та зміни вимагають їх розгляду відповідними органами державної влади і зможуть сприяти покращенню становища пасажира на залізниці.

Необхідно зазначити, що потребують аналізу та перегляду і деякі обов'язки пасажирів.

Згідно із встановленими Правилами пасажир зобов'язаний:

сплатити перевізнику встановлену плату за здійснену поїздку чи перевезення багажу (вантажобагажу);

здійснювати посадку в поїзд тільки за наявності проїзного документа, якого слід пред'явити перед посадкою в поїзд провіднику вагона та особам, які контролюють вхід до вагонів поїзда;

дотримуватись на території залізниці та під час поїздки громадського порядку, Правил поведінки громадян на залізничному транспорті, протипожежних та санітарно-епідеміологічних правил;

займати місце у вагоні згідно з придбаним проїзним документом;

пред'являти документи, що підтверджують право на пільговий чи безплатний проїзд.

В останні роки на залізниці застосовується практика згідно із якою пасажир на момент посадки повинен крім квитка пред'являти документ, що посвідчує особа. Внаслідок цього виникають численні конфліктні ситуації. Не всяка особа може мати при собі паспорт, а іншого документу також не існує. Вважаю, що від цієї практики необхідно відмовитись.

Розглянемо права та обов'язки перевізника, які випливають з прав та обов'язків пасажира.

Відповідно до п. 11.3. Правил перевізник зобов'язаний:

а) безпечно перевезти пасажира від пункту виїзду до пункту призначення, вказаного у проїзному документі, надавши місце згідно з придбаним проїзним документом

б) перевезти багаж пасажира до пункту призначення, вказаного в перевізному документі, та видати його пасажиру особисто або уповноваженій ним особі;

в) своєчасно доводити до пасажирів та осіб, які зустрічають, інформацію про запізнення поїзда, зміну колії прибуття чи відправлення;

г) надавати користувачам інформацію про розклад руху поїздів, вартість проїзду, перевезення багажу, вантажобагажу, перелік та вартість послуг, наявність вільних місць у поїздах;

д) оформляти за запитом пасажирів проїзні документи на будь-який поїзд, в якому є вільні місця, до будь-якої станції призначення, на якій поїзд зупиняється, крім випадків обмежень, зазначених у Правилах;

е) приймати від пасажира багаж для перевезення до станції, вказаної у проїзному документі або розташованої за маршрутом прямування пасажира;

є) забезпечувати відповідність виробничих приміщень, будівель та рухомого складу до нормативних документів щодо їх експлуатації та надавати пасажирам, згідно з установленими нормами, приміщення для очікування поїзда;

ж) оформляти зупинки та відновлювати поїздки пасажирам, надавати можливість пасажиру змінювати маршрут та умови проїзду на шляху прямування;

з) переоформлювати проїзні документи на поїзд, який відходить раніше, та поновлювати проїзні документи у разі прибуття поїзда до пункту пересадки пасажира із запізненням;

и) надавати пільги пасажирам, які мають на це право, згідно із законодавством України;

і) повертати платежі у разі відмови від поїздки чи перевезення багажу та замінювати проїзні документи у разі виявлення будь-яких неточностей у їх оформленні з вини залізниць;

к) забезпечувати схоронність ручної поклажі пасажирів у камерах схову, а багажу та вантажобагажу - в сховищах та під час перевезень;

л) контролювати правильність використання засобів залізничного транспорту і дотримання Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом.

В свою чергу, перевізник має право:

вимагати від пасажира дотримання Правил поведінки громадян на залізничному транспорті, Порядку обслуговування громадян на залізничному транспорті, Правил протипожежної безпеки на залізничному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 1 липня 1997 року N 240;

відмовити пасажиру в придбанні проїзних документів у випадках, передбачених Правилами;

вимагати розпакування багажу у разі виникнення сумніву щодо правильності оголошеної цінності;

відмовити в прийманні вантажобагажу, якщо відправник відмовився оголосити його цінність;

відмовити у посадці в поїзд при пред'явленні пасажиром недійсних проїзних документів;

відмовити у поверненні платежів за недійсні проїзні документи та при наявності на них позначок про порушення правил перевезень;

видалити пасажира з потягу у разі виявлення обставин, передбачених нормами вказаних Правил.

Серед вказаних вище правил не можна назвати недоліки. Потребує лише додаткового забезпечення ознайомлення пасажирів із правилами поводження, безпеки у вагоні. В багатьох випадках вони не доводяться до відома пасажирів, не у всіх вагонах вивішені або не у повному складі. В такому випадку і вимагати від пасажира їх виконання досить складно. Можливо в ідеалі доведення всіх необхідних правил до пасажирів повинні здійснювати провідники шляхом їх оголошення [40, с. 297].

Розглянуті вище права та обов'язки складають зміст договору перевезення пасажирів залізничним транспортом.

Якщо перевізником виступає не залізниця, відповідальність залізниці перед перевізником та перевізника перед залізницею встановлюється договором.

У разі укладання договору на перевезення між пасажиром - відправником вантажобагажу, замовником організованої групи пасажирів безпосередньо з залізницею, на останню поширюються права та обов'язки, передбачені вище.

Розглянемо ті умови та порядок здійснення таких перевезень, що потребують додаткової уваги.

До однієї із основних таких умов належить продаж квитків у спеціально пристосованих місцях - касах, а вірніше організація такого продажу.

Згідно із встановленими правилами квиткові каси відкриваються на всіх станціях і зупинкових пунктах, де кількість проданих документів становить 50 і більше за добу.

На станціях і зупинкових пунктах, де обсяг продажу проїзних документів менший, суб'єкти господарювання встановлюють інший порядок продажу, із урахуванням місцевих умов. На практиці проконтролювати на таких зупинка наявність продажу квитків досить складно, тому вважаю, що необхідно на нормативному рівні забезпечити його через функціонування постійно діючих пунктів з чітким графіком роботи. Фінансування таких пунктів можуть взяти на себе як раз місцеві органи влади (наприклад, сільські ради по території яких проходить залізниця).

Залежно від величини пасажиропотоку, кількості квиткових кас та з метою забезпечення надання пільг згідно із законодавством України каси можуть спеціалізуватись:

а) за напрямами (Північ, Південь, Захід, на міста, регіон та ін.);

б) за видами сполучень (міжнародне, приміське, пряме);

в) продажу заздалегідь та добові;

г) для певної пільгової категорії пасажирів (інвалідів, учасників війни, депутатів, пасажирів з дітьми, військовослужбовців, службова та ін.).

Спеціалізовані каси для певних категорій пасажирів можуть відкриватись у кожному випадку, коли пасажиропотік цих категорій є достатнім для безперервної роботи каси у денному та змінному режимі.

Якщо пасажиропотік є недостатнім, допускається змішана спеціалізація роботи кас (для інвалідів та депутатів, для військовослужбовців та службова, для приміського та прямого сполучення та ін.).

В проїзних документах, оформлених у вагони з нумерованими місцями, зазначається номер та дата відправлення поїзда, номер вагона та номер місця. Вище вже зазначалось про можливість та необхідність включення до змісту квитка шкали погашення його вартості в разі повернення. Існує ще одна проблема, яка під час перевезення є причиною виникнення конфліктів між пасажирами.

Так до введення в дію національної автоматизованої системи продажу квитків номер місця вказується тільки в проїзних документах, оформлених від станції відправлення поїзда, від станцій зміни трафаретів, від проміжних станцій, включених до автоматизованої системи "Експрес-2" з однаковими умовами оформлення проїзних документів зі станцією відправлення. В проїзних документах, оформлених від іншої проміжної станції, номер місця не вказується, але вільне місце гарантується і надається провідником вагона.

Проблема полягає у використанні вагонів загального сполучення. В таких вагонах спальні місця не передбачаються і є спільними для користування всіма пасажирами. Але у квитках на такі вагони місця позначаються. Це не потрібно, оскільки при посадці вони не дотримуються - пасажири, які мають квиток з одним місцем можуть прийти пізніше, ніж пасажири з іншим. Внаслідок цього виникають суперечки. Враховуючи те, що у вагонах пасажирських потягів загального користування розміщення пасажирів йде за загальною їх кількістю, необхідно вивести з автоматизованої системи порядок, що передбачає нумерацію місць [24, с. 217].

На мою думку не можна назвати позитивним досвід застосування черговості видачі проїзних документів.

Так, згідно із чинним законодавством правом позачергового оформлення проїзних документів в добових та касах попереднього продажу (у разі особистого звернення з пред'явленням посвідчення особи) користується величезна кількість пільговиків.

Уявимо ситуацію коли до каси, в якій стоїть 20 чоловік, підійшло 10 осіб, що користуються правом позачергового та першочергового обслуговування. Ситуація, до речі, типова. Часто конфлікт виникає навіть за одного пільговика. Тому в такому випадку доцільним буде використання саме спеціалізованих кас, а не загального користування. Тоді право на поза чергу втратить своє значення.

Проаналізувавши умови проїзду пасажирів залізничним транспортом, можна коротко сформувати найоптимальніші на сьогоднішній час, такі як:

1. Після посадки пасажирів у вагон та відправлення поїзда провідник вагона зобов'язаний додатково перевірити чинність проїзних документів та погасити їх, не зачіпаючи компостерних знаків, за винятком проїзних документів з пересадкою та проїзних документів пасажирів, які заявили, що вони бажають зробити зупинку на шляху прямування поїзда. Додатково перевіряється наявність посвідчень, що дають право на безплатний чи пільговий проїзд, відповідність прізвища на іменних проїзних документах прізвищу в паспорті чи в посвідченні особи. Проїзні документи пасажирів м'яких, купейних та плацкартних вагонів зберігаються у провідника вагона.

В загальних вагонах проїзні документи зберігаються у пасажирів і пред'являються за вимогою осіб, які здійснюють контроль.

2. На всьому шляху прямування пасажирам повинна надаватись можливість користуватись наявними у вагоні двома санітарними вузлами, для чого провідник вагона зобов'язаний утримувати їх відчиненими, що під час проїзду не завжди дотримується.

Користування санітарними вузлами повинно припинятись при проходженні поїзда через станції та санітарні зони, про що за 30 хвилин пасажири повинні сповіщатись провідником або через поїзне радіо.

3. Пасажири повинен користуватись спальними місцями в будь-який період доби. Підняття і опускання верхніх полиць за бажанням пасажирів виконують провідники вагонів.

4. Пасажири всіх вагонів зі спальними місцями тричі на добу (з 8 до 10 години, з 15 до 17 години та з 20 до 22 години місцевого часу) повинні забезпечуватись за встановлену плату чаєм та кавою.

5. У всіх дальніх пасажирських поїздах повинні бути ігри (доміно, шашки, шахи), які провідники вагонів пасажирам видають безплатно. Азартні ігри на гроші у поїздах і на вокзалах забороняються.

6. Медикаменти з поїзної аптечки у медично доцільних кількостях, а також кип'ячена або охолоджена кип'ячена вода повинні надаватись пасажирам безкоштовно.

7. У пасажирських вагонах місцевих і дальніх поїздів повинно бути забезпечено паління у тамбурі з некотлового боку вагона. Паління у місцевих електро- і дизель-поїздах дозволяється у будь-якому тамбурі вагона (крім дитячого вагона). У вагонах приміських поїздів, у тому числі у тамбурах, паління заборонено. Порушення цього правила спричиняє попередження або накладення штрафу у розмірі, встановленому законодавством України.

8. В окремих поїздах під час руху пасажирам повинна бути надана послуга по оформленню проїзних документів поїзда з пункту пересадки, в тому числі на інші види транспорту та зворотний шлях. Інформація про такі послуги надається у касах, що здійснюють продаж проїзних документів на цей поїзд, провідниками вагонів та засобами оповіщувального зв'язку такого поїзда.

9. У випадку втрати провідником вагона прийнятих на зберігання від пасажирів проїзних документів начальник поїзда повинен складати акт, який, крім нього, підписують пасажири і провідник вагона. Акт завіряється штемпелем попутньої станції або штемпелем начальника поїзда. Акт є підставою до приїзду пасажира до станції призначення. Акт є підставою для проїзду пасажира до станції оформлення начальником поїзда нового проїзного документа.

Якщо пасажир їхав у відрядження, то йому, на підставі акта для пред'явлення за місцем роботи, начальником поїзда в касі тієї станції, на якій поїзд має зупинку, оформляється новий проїзний документ з відміткою на звороті "замість втраченого". На підставі цього акта начальником поїзда в касі станції оформляються нові проїзні документи з відміткою на звороті цих документів "замість втраченого" [23, с. 49].

Враховуючи те , що серед всіх видів транспорту - залізничний виконує найбільшу кількість перевезень пасажирів, внесення запропонованих змін повинно бути першочерговим завданням для відповідних органів влади.

Необхідно підкреслити і про важливість передбачення законодавством спеціальних вимог до розміщення візуальної інформації на автобусах, мікроавтобусах та вантажопасажирських автомобілях.

Так, наприклад, на таксомоторі повинен обов'язково встановлюватись таксометр, сигнальний ліхтар із зеленим та червоним світлом угорі праворуч на лобовому склі, розпізнавальний ліхтар оранжевого кольору на даху таксі з композицією з чорних квадратів, розташованих у шаховому порядку.

Сьогодні укладання договорів про організацію перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом має наступні особливості:

1. Перевезення пасажирів автомобільним транспортом здійснюється на підставі одного з таких документів:

квитка, який посвідчує право громадянина на користування автомобільним транспортом та перевезення за плату багажу на міських (у тому числі маршрутних таксомоторних), приміських і міжміських маршрутах. Форма квитка та багажної квитанції на міжнародні перевезення пасажирів, Інструкція з оформлення квитка та багажної квитанції на проїзд в автобусах міжнародних маршрутів встановлюються чинним законодавством;

довгострокового договору перевезення організованих груп дітей, зразок якого затверджений наказом Мінтрансу та Міносвіти від 10.12.97 р. N 431/7, договору разового перевезення організованих груп дітей у формі замовлення, зразок якого затверджений наказом Мінтрансу та Міносвіти від 09.01.98 р. N 4/8, а також дозволу на перевезення організованих груп дітей, зразок якого затверджений наказом Мінтрансу та Міносвіти від 09.01.98 р. N 5/9;

зовнішньоекономічного договору про сумісну діяльність, пов'язану з міжнародним регулярним перевезенням пасажирів, та договору про міжнародні нерегулярні і маятникові автомобільні перевезення пасажирів;

довгострокового договору на перевезення туристів, зразок якого затверджений наказом Мінтрансу та Держкомтуризму від 10.12.97 р. N 433/5 та договору разового перевезення туристів, зразок якого затверджений наказом Мінтрансу та Держкомтуризму від 09.01.98 р. N 6/4;

договору про сумісну діяльність, пов'язану з обслуговуванням пасажирів автомобільним транспортом ;

договору оренди приміщення підприємствами, що надають послуги населенню та пасажирам.

2. Як і при перевезенні пасажирів залізничним транспортом, суттєве значення відіграє обслуговування населення та пасажирів на автостанціях.

Згідно із встановленим порядком працівники автостанції, робота яких пов'язана з обслуговуванням населення і пасажирів, повинні мати службові знаки розпізнавання (індивідуальні інформаційні картки).

Забуті, знайдені і нерозпізнані речі видаються з оформленням відповідного акта про їх виявлення, форма якого затверджується Мінтрансом, після детального опитування заявника і подання ним документів, що посвідчують особу.

Обслуговування населення, пасажирів та водіїв, приймання і відправлення автобусів на автостанціях, автовокзалах (далі автостанції) організовується згідно з вимогами технологічного процесу роботи автостанції та паспортом автостанції.

Типовий технологічний процес роботи автостанції - це акт, що регламентує обслуговування населення, пасажирів і водіїв, забезпечення цілеспрямованих і послідовних дій щодо організації приймання, відправлення пасажирів та їх інформаційного забезпечення; раціональної організації роботи квиткових кас, камери зберігання багажу; організації диспетчерського управління; побутового та іншого обслуговування населення та пасажирів на автостанції.

Населенню та пасажирам на автостанції надається інформація про її роботу на маршрутах, які нею обслуговуються, їх відкриття і закриття, та вартість квитків. Інформаційне забезпечення автостанції поділяється на візуальне і звукове [23, с. 51].

3. Потребує уваги організація роботи квиткових кас:

Квиткові каси автостанції провадять попередній та поточний продаж квитків. У квиткових касах можуть продаватися квитки за окремими або всіма напрямками. Якщо в касах продаються квитки за окремими напрямками, то над кожною касою вивішується покажчик з переліком населених пунктів, до яких продаються квитки , а у разі продажу квитків за всіма напрямками - покажчик "Продаж квитків за всіма напрямками".

Усі квиткові каси (коли їх більше однієї) повинні бути пронумеровані і мати інформацію про режим роботи (початок та кінець роботи, перерву на обід), а також інформаційну картку касира [29, с.119].

Каси попереднього продажу квитків припиняють їх продаж, починаючи з 17 год. дня, що передує даті відправлення автобуса в рейс. Відповідна інформація розміщується біля кас.

Бронювання місць здійснюється оператором (касиром) за телефоном або за особистим зверненням замовника не пізніше ніж за 1 год. до відправлення автобуса в рейс на міжміських та міжнародних маршрутах з реєстрацією в журналі.

Замовлення квитка за телефоном передбачає його доставку за названою замовником адресою або придбання квитка у касах, в межах узгодженого часу, з реєстрацією оператором (касиром) в журналі .

Необхідно зазначити про таку проблему, як відсутність щодобового обслуговування кас автостанцій, як це робиться на залізничному транспорті. На маршрутах дальнього сполучення автобуси навіть не зупиняються на малих станціях, виїхати з них не можливо.

У місцях розташування стаціонарних та автоматизованих камер зберігання на доступному для огляду місці закріплюються відповідні інструкції про користування ними.

Зміст договору перевезення пасажирів автомобільним транспортом, що включає права та обов'язки перевізника та пасажира, є аналогічним із договором перевезення пасажирів залізничним транспортом.

Перевезення пасажирів внутрішньоводним та морським транспортом сьогодні не має значних об'ємів. Після 1991 року була втрачена єдина система фінансування флоту, що призвело до не можливості поновлювати матеріально-технічну базу суден. Не значні перевезення пасажирів здійснюються, як правило, в туристичних цілях по акваторії річок Дніпра та Десни. Прогнозувати про відновлення колишніх обсягів перевезень пасажирів даним видом транспорту сьогодні досить складно.

Проаналізуємо коротко основні нормативні акти в розглядуваній сфері. На даний момент перевезення пасажирів внутрішньоводним та морським транспортом регулюється найбільшею кількістю нормативних документів, прийнятих за час Радянського Союзу. Серед таких нормативних документів основне місце посідає Статут внутрішнього водного транспорту (далі - Статут), який був затверджений Радою Міністрів СРСР 15.10.1955р. і є чинним на території України на даний момент.

Порядок перевезення пасажирів та їх багажу встановлений у Розділі 4 даного Статуту.

Згідно із функціями, покладеними на пароплавство, ним повинна забезпечуватись потреба населення в пасажирських перевезеннях по внутрішніх водних шляхах, необхідні зручності для пасажирів, культурне обслуговування їх на вокзалах і на судах і своєчасному перевезенні багажу.

Із зазначеною метою пасажирські судна повинні бути обладнані пристроями опалення, вентиляції, висвітлення, санітарними вузлами і постачені необхідним інвентарем.

Пароплавства зобов'язані організувати рух судів, що перевозять пасажирів і багаж, за розкладом.

Судна, призначені для перевезення пасажирів, поділяються:

а) у залежності від швидкості руху - на експресні, швидкі, поштові, пасажирські і ексурсійно-туристські;

б) у залежності від дальності проходження - на транзитні, місцеві, приміські, внутріміські і працюючі на переправах.

Якщо взяти конкретні умови договору, то кожний пасажир зобов'язаний мати квиток на проїзд.

В свою чергу пароплавство зобов'язане забезпечити продаж пасажиру проїзного квитка до зазначеного їм порту (пристані) призначення і надати йому місце відповідно до квитка. Форми квитків і плацкарт, порядок продажі і користування ними, термін їхньої придатності, а також правила проїзду пасажирів по внутрішніх водних шляхах установлюються Державним департаментом річкового флоту [29, с. 195].

Згідно із встановленими правилами - у приміщенні вокзалів для пасажирів повинні бути вивішені розкладу прибуття і відправлення пасажирських судів, а також таблиці вартості проїзду пасажирів і перевезення багажу, оголошення про час відкриття квиткових і багажних кас і про наявність вільних місць на пасажирських судах.

З метою кращого обслуговування пасажирів пароплавства організують попередній продаж квитків у портах, на пристанях або міських станціях, а у великих населених пунктах - доставку квитків і багажу на будинок за особливу плату.

Камери схову на вокзалах портів (пристаней) приймають ручну поклажу від пасажирів за особливу плату без пред'явлення ними проїзних документів. Забороняється здача і прийом до камер схову продуктів і небезпечних речовин, а також місць вагою більш 50 кг.

Час роботи камер схову ручної поклажі встановлюється начальником порту (пристані) у залежності від розкладу руху судів і від місцевих умов.

Під час здійснення перевезень внутрішньоводним транспортом пасажир має право:

а) одержати місце на судні відповідно до придбаного квитком;

б) провозити разом із собою безкоштовно одну дитину в віці не старше 5 років, якщо він не займає окремого місця;

в) провозити із собою безкоштовно ручну поклажу встановленої ваги;

Пасажир при бажанні може бути на шляху проходження переведений адміністрацією судна на місце у вищому класі за умови попередньої оплати різниці у вартості проїзду.

Якщо пасажиру не надане місце відповідно до квитка, пароплавство зобов'язане надати пасажиру, при його згоді, місце в іншому класі, хоча б і більш високої категорії, не стягуючи доплати. Якщо ж пасажиру надане місце, вартість якого нижче вартості оплаченого їм місця, йому повертається різниця у вартості проїзду. При неможливості надати місце на тім же судні пароплавство зобов'язане за вимогою пасажира надати йому відповідне місце на іншому судні. При відмовленні пасажира від поїздки він може зажадати повернення сплачених за квиток грошей, за винятком випадків проїзду на приміських, внутріміських і екскурсійних судах [41, с. 401].

При поверненні проїзного квитка в касу порту (пристані) не пізніше, ніж за 6 годин до відходу судна, пасажиру повертається повна вартість проїзду.

При поверненні квитка пізніше цього терміну, але до відправлення судна, а також при запізненні на судно через хворобу, підтвердженої довідкою лікувальної установи, пасажиру повертається вартість проїзду, за винятком вартості плацкарта.

При припиненні поїздки на шляху унаслідок хвороби або нещасного випадку пасажиру повертається плата за відстань, на яку він не їздив.

Пасажир зобов'язаний до відходу судна, але не пізніше чим через годину після прибуття судна, заявити про зупинку начальнику порту, пристані або вокзалу, яким повинна бути зроблена на квитку відповідна оцінка. При зупинці в шляху проходження плацкарта утрачає силу і вартість її пасажиру не повертається.

Продаж квитків здійснюється:

а) у касах попереднього продажу - завчасно, але не раніше, ніж за 7 діб до відправлення судна;

б) у касах добового продажу - у день відправлення судна;

в) у проміжних пристанях - з моменту одержання телеграми про наявність вільних місць на судах, але не пізніше, ніж за 1 годину до їхнього прибуття.

Час продажу пасажирам квитків для проїзду на судах приміських і внутріміських ліній установлюється розпорядженням начальника порту (пристані) відповідно до розкладу руху приміських судів.

Пасажир зобов'язаний дотримуватися суспільного порядку, діючі на судні правила внутрішнього розпорядку і дбайливо відноситися до майна водного транспорту.

Пароплавство зобов'язане, по пред'явленні пасажиром проїзного квитка, прийняти до перевезення багаж і відправити його на тому ж судні, на якому випливає пасажир.

Багаж приймається до перевезення без обмеження кількості.

Пасажир може при здачі багажу оголосити його цінність.

У підтвердження прийому багажу до перевезення пасажиру видається багажна квитанція.

Не дозволяється перевезення багажу і ручної поклажі, що можуть заподіяти шкода судну або пасажирам, що знаходиться на ньому, і майну.

Багаж видається пасажиру в пункті призначення по пред'явленні багажної квитанції.

Видача багажу здійснюється протягом усього часу, коли порт або пристань відкриті для операцій по видачі багажу.

У пункті призначення багаж зберігається безкоштовно протягом 24 ч., вважаючи з початку календарної доби, що випливають за вдень прибуття багажу, після чого за збереження багажу стягується плата в розмірі, установленому тарифом.

Під час перевезення багажу діють ті ж терміни доставки, що і під час перевезення вантажів великою швидкістю.

Пасажир має право вважати багаж втраченим і вимагати оплати його вартості, якщо багаж не прибуде протягом 20 доби після закінчення терміну доставки.

Щодо морських перевезень пасажирів, то необхідно зазначити, що вони мають свої особливості. Крім цього нормативна база таких перевезень більш оновлена, оскільки складається із Кодексу торговельного мореплавства України (далі - Кодекс), введеного в дію Постановою Верховної Ради України 09.12.1994р.

Поняття договору морського перевезення пасажира містить ст. 184 даного Кодексу.

Вона передбачає, що за договором морського перевезення пасажира перевізник зобов'язується перевезти пасажира і його каютний багаж у пункт призначення, а в разі здачі пасажиром багажу - також доставити багажу в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання багажу особі; пасажир повинен сплатити встановлену плату за проїзд, а при здачі багажу - і плату за провезення багажу.

Перевезення охоплює час перебування пасажира та його каютного багажу на судні, час посадки на судно і висадки, а також доставки пасажира водним шляхом з берега на судно і назад, якщо плата за доставку входить у вартість квитка або якщо судно, що використовується для цього допоміжного перевезення, було надано перевізником [38, с. 231].

Перевезення іншого багажу, який не є каютним багажем, охоплює час з моменту прийняття його перевізником, службовцем або агентом перевізника на березі або на борту судна до моменту його видачі перевізником, службовцем або агентом перевізника.

Правила розглядуваного Кодексу застосовуються до перевезень пасажира і багажу, якщо:

1) судно плаває під Державним прапором України;

2) договір перевезення укладено в Україні;

3) відповідно до договору перевезення місце відправлення або призначення знаходиться на території України.

Будь-які угоди сторін, що обмежують права пасажира, передбачені даним нормативних актом, є недійсними.

Згідно із чинним законодавством доказом укладення договору морського перевезення пасажира і сплати вартості проїзду є виданий перевізником квиток. Здача перевізнику багажу засвідчується багажною квитанцією.

Пасажир має право в будь-який час до відходу судна, а після початку рейсу - в будь-якому порту, в який судно зайде для посадки або висадки пасажирів, відмовитись від договору морського перевезення.

Пасажир, який повідомив перевізника про відмову від перевезення, має право отримати назад плату за проїзд і провіз багажу в порядку і терміни, встановлені Міністерством транспорту України.

Якщо пасажир відмовився від перевезення не пізніше терміну, встановленого правилами перевезення, або не з'явився до відходу судна через хворобу, або відмовився до відходу судна від перевезення з цієї ж причини з пред'явленням відповідного документа або з причин, що залежать від перевізника, пасажиру повертається вся внесена ним плата за проїзд і провіз багажу.

Перевізник має право відмовитися від договору морського перевезення пасажира при настанні тільки визначених чинним законодавством обставин.

У разі припинення договору морського перевезення пасажира до відходу судна пасажиру повертається вся плата за проїзд і провіз багажу, а при припиненні договору після початку рейсу - частина вказаної плати пропорційно відстані, перевезення на яку не відбулося [23, с. 52].

Перевізник має право затримати відхід судна, змінити маршрут перевезення, місце посадки або висадки пасажира, якщо такі дії будуть необхідні внаслідок стихійного лиха, несприятливих санітарно-епідеміологічних умов у порту відправлення, призначення або за маршрутом перевезення, а також інших подій і явищ, що не залежать від перевізника і роблять неможливим виконання договору морського перевезення пасажира.

Важливою умовою розглядуваних правових відносин є те, що пасажир за договором морського перевезення підлягає обов'язковому страхуванню від нещасного випадку відповідно до законодавства України. При цьому, сплачувана пасажиром страхова премія входить у вартість квитка. Це досить важливо, враховуючи певні ризики при морських перевезеннях.

Страницы: 1, 2, 3, 4