Совместные предприятия на примере Киевской области

Таблиця 5.

Характеристика процесу створення СП в Україні в 1987-1991 рр.[22,

с.73].

|Показники |Кількість |Питома вага |

|1. Створено СП |545 |100.0 |

| у тому числі: | | |

| на двосторонній основі |517 |94.9 |

| на багатосторонній основі |28 |5.1 |

|2.Взяли участь у створенні СП зарубіжні країни|48 |100.0 |

| у тому числі | | |

| промислово розвинені |16 |33.3 |

| інші |32 |66.7 |

Сукупний статутний фонд спільних підприємств, створених на території

України у цей період, становив 1051, 4 млн. крб. при частці зарубіжних

партнерів 38.9%.

На початок 1994 року в Україні діяло вже 2530 (в Киівській області –

35; Києві - 504) спільних з зарубіжними партнерами підприємств. З них

виробляли продукцію і здійснювали послуги 1549 (Київська обл. – 20; Київ -

316). Експорт складав 310.4 млн. дол. США (Київська обл. – 1.86 млн. дол.;

Київ – 72.63 млн. дол), імпорт – 394.5 млн. дол. США (Киівська обл.-3.95

млн. дол.; Київ – 91.92 млн. дол).

У створенні СП брали участь практично всі регіони України. Проте

територіальна концентрація СП була нерівномірною. Відносно розвинена

інфраструктура, науково-технічний та кадровий потенціал, загальні соціально-

економічні та ряд інших чинників сприяли створенню СП переважно у великихт

промислових центрах України. Три чверті підприємств розташовано в Києві, в

Одеській, Львівській, Дніпропетровській, Харківській і Закарпатській

областях (табл. 6).

Таблиця 6.

Кількість діючих спільних підприємств в Україні станом на 1 січня

[28, c.13]; [22, c.79].

| | |1993 р. |1994 р. |

|Області |1992 р. | | |

|1 |2 |3 |4 |5 |6 |

|Вінницька |2 |8 |3 |18 |8 |

|Волинська |1 |11 |7 |37 |13 |

|Дніпропетровська |15 |66 |64 |198 |93 |

|Донецька |28 |49 |43 |109 |102 |

|Житомирська |3 |16 |11 |34 |12 |

|Закарпатська |8 |47 |41 |134 |76 |

|Запоріжська |5 |10 |10 |22 |22 |

|Івано-Франківська |8 |22 |18 |83 |38 |

|м. Київ |75 |204 |157 |504 |316 |

|Київська |5 |14 |11 |35 |20 |

|Кіровоградська |- |- |- |13 |6 |

|Луганська |3 |11 |11 |31 |26 |

|Львівська |28 |76 |71 |342 |147 |

|Миколаївська |2 |17 |7 |44 |10 |

|Одеська |43 |143 |91 |389 |293 |

|Полтавська |- |1 |1 |50 |20 |

|Рівненська |4 |12 |11 |51 |31 |

|Сумська |1 |5 |1 |15 |1 |

|Тернопільська |3 |8 |8 |32 |21 |

|Харківська |13 |26 |26 |194 |194 |

|Херсонська |- |- |- |10 |2 |

|Хмельницька |- |5 |4 |18 |11 |

|Черкаська |8 |15 |11 |39 |10 |

|Чернівецька |4 |8 |5 |19 |9 |

|Чернігівська |- |22 |22 |53 |20 |

|АР Крим |8 |16 |15 |56 |48 |

|Всього по Україні |267 |812 |649 |2530 |1549 |

Процес створення СП в Україні був досить динамічним. Так у середньому

за місяць 1987 року створювалось 0.2 СП, 1988 – 1.0 СП, 1989 – 5.6 СП, 1990

– 6.5 СП, 1991 – 27 СП, 1992 – 68.3 СП, 1993 – 97.08 СП.

В цілому за 1987-1992 рр. було створено 1365 спільних підприємств із

зарубіжними партнерами (табл. 7).

Найкрупнішими інвесторами є фірми США, Німеччини, Великобританії,

Польщі, Угорщини. ! 1993 році по кількості СП, що були утворені на

території України, виділялись Австрія (118), Болгарія (218), Великобританія

(94), Ізраїль (95), Італія (121), Канада (99), Китай (44), Кіпр (50),

Німеччина (361), Польща (651), США (463), Угорщина (360), Чехія і

Словаччина (399), Швейцарія (82), Югославія (62). Звертає на себе увагу

активізація країн СНД і Балтії в процесі створення спільних підприємств на

території України. Так, у 1993 р. за участю підприємств Росії

нараховувалось 466 СП, Білорусії – 28, Вірменії – 13, Естонії – 18, Латвії

– 32, Литви – 23, Узбекистану – 11. До останнього часу СП створювались,

головним чином, за участю іноземного партнера тільки з однієї країни. У

1990 р. тільки 13 СП були створені за участю іноземних партнерів більш ніж

з однієї країни, однак зараз їх число становить більше 70. Найбільш часто в

багатосторонні СП входять компанії Бельгії, Німеччини, Австрії, Угорщини, а

також Болгарії, Польщі, Великобританії, США [17, с.18].

Таблиця 7.

Перелік зарубіжних країн, які брали участь у створенні спільних

підприємств протягом 1987 –1992 рр. [22, с.78].

| |СП | |ь СП | |ь СП |

|Алжир |1 |Ісландія |3 |Панама |2 |

|Австралія |16 |Іспанія |10 |Перу |1 |

|Австрія |54 |Італія |51 |Польща |144 |

|Азербайджан |2 |Йорданія |1 |Росія |72 |

|Багамські о-ви |2 |Казахстан |1 |Румунія |8 |

|Бангладеш |2 |Канада |35 |Сашельські о-ви|1 |

|Бельгія |15 |Кіпр |22 | Сінгапур |2 |

|Бєларусь |3 |Китай |15 |Сирія |11 |

|Болгарія |67 |Колумбія |2 |США |143 |

|Бразилія |3 |Коста-Ріка |1 |Сянгам |2 |

|Бурунді |1 |Кувейт |4 |Туреччина |16 |

|В”єтнам |6 |Латвія |3 |Туніс |3 |

|Великобританія |37 |Литва |3 |Угорщина |144 |

|Венесуела |2 |Ліван |7 |Узбекистан |3 |

|Вірменія |4 |Ліхтенштейн |3 |Фінляндія |9 |

|Греція |11 |Люксембург |3 |Франція |21 |

|Естонія |3 |Молдова |13 |Чехо-Словаччина|125 |

|Єгипет |3 |Нігерія |3 |Швейцарія |41 |

|Ізраїль |19 |Нідерланди |12 |Швеція |5 |

|Індія |12 |Німеччина |120 |Югославія |21 |

|Іран |1 |Норвегія |3 |Японія |6 |

|Ірландія |5 |Пакистан |1 | | |

У багатьох багатосторонніх СП почала приймати участь Росія – в 45 у

1993 р. На першому етапі створення СП більшість із них було створено в

сфері комп”ютерної техніки і переробки вторинної сировини.

Зараз чітко простежується, що пріоритетами коритується сфера послуг,

оптова та роздрібна торгівля, будівельні роботи, товари народного

споживання. Це пояснюється тим, що ці види діяльності потребують менших

первинних капіталовкладень і мінімально ризиковані у порівнянні із іншими

сферами.

1992 року господарську діяльність вели 812 СП з переважною їх

концентрацією в м.Києві (204), Одеській (143), Дніпропетровській (66),

Донецькій (49) і Закарпатській (47 СП) областях. Випускали продукцію 649 із

812 діючих СП.

Зауважимо, що 1992 року не лише значно зростали масштаби діяльності

спільних підприємств, а й спостерігалася її диверсифікація. Так, у

виробничій сфері діяли 289 СП, у сільському господарстві – 40, у

будівельній індустрії – 50, у торгівлі – 115, на транспорті – 20, у

медицині – 15, у науці та освіті – 68, у галузі інформатики і

обчислювальної техніки – 38 СП. Крім того, у туристчичному бізнесі діяло 21

СП, у поліграфії – 16, у громадському харчуванні – 20 СП. Різного роду

маркетингові послуги надавали 20 СП (рис.9).

Рис.9. Диверсифікація діяльності СП в 1992 році.

Позначення:

1-виробнича сфера; 7-наука та освіта;

2-сільське господарство; 8-г-зі інформатики і

обчисл.техніки;

3-будівельна індустрія; 9-туристичний

бізнес;

4-торгівля; 10-

поліграфія;

5-транспорт; 11-громадське

харчування;

6-медицина; 12-

маркетингові послуги.

На СП було зайнято 44.6 тис. чоловік, у тому числі громадян України –

44.1 тис. чоловік. Витрати на оплату праці всього персоналу становили

близько 3670.0 млн. купоно-крб. (табл.8).

В 1992 році спільними підприємствами вироблено продукції, виконано

робіт, надано послуг на 66862 млн. укр.крб., із яких на внутрішньому ринку

за карбаванці реалізовано на суму 60371 млн. укр. Крб., а за іноземну

валюту – на 39.8 млн. дол. США.

Аналіз даних свідчить, що зросла не тільки кількість СП, а також й

значно обсяг виробництва продукції (робіт, послуг), особливо у вартісному

виразі (із-за різкого зростання цін на товари, вартості робіт, послуг).

Найбільш суттєво зріс обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) у

розрахунку на одного працівника. Це пов”язано насамперед із тим, що

чисельність працівників СП зростала менш високими темпами, ніж кількість

цих підприємств – у 3.2 разу проти 7.2 разу.

Слід зазначити, що СП за чисельністю працівників – порівняно невеликі

підприємства, причому за 1990-1992 рр. чисельність працівників у розрахунку

на одне підприємство зменшилась у 2.2 разу – із 123 до 55 чол. Серед

працівників цих підприємств громадяни займають 98%. На цих підприємствах

склалася порівняно висока оплата праці. У 1992 р. вона становила у

розрахунку на одного працівника 82246 укр. крб. Аналіз також свідчить, що

обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) зростав випереджаючими темпами,

ніж витрати на оплату праці. Внаслідок цього рівень витрат на оплату праці

за цей період зменшився з 15.13 до 5.49% від обсягу виробництва продукції

(робіт, послуг).

Таблиця 8.

Показники діяльності СП на території України [11, с.125]; [50, с.4]

|Показники |1990 р. |1991 р. |1992 р.|1992 р. до |

| | | | |1990 р., |

|Кількість діючих підприємств, |113 |267 |812 |7.2 |

|Кількість персоналу, тис. чоловік|13.9 |21.9 |44.6 |3.2 |

| | | | | |

| У тому числі громадян України |13.8 |21.2 |44.1 |3.2 |

|Кількість персоналу у розрахунку |123 |82 |55 |-2.2 |

|Обсяг виробництва продукції |374 |1730.7 |66862 |178.3 |

| У розрахунку на одне |3.31 |6.48 |82.34 |24.9 |

| У розрахунку на одного |0.03 |0.08 |1.5 |55.7 |

|Витрати на оплату праці всього |56.6 |178.6 |3668.2 |64.8 |

| У тому числі громадян України |56.0 |172.0 |3631.4 |64.5 |

| У розрахунку на одного |4072 |8155 |82246 |20.2 |

|Рівень витрат на оплату праці |15.13 |10.32 |5.49 |-2.8 |

У фактично діючих цінах.

За підрахунками експертів Міністерства статистики, кількість діючих

спільних підприємств в Україні суттєво збільшилась на протязі І півріччя

1993 року і склала 1794 проти 812 в 1992 р. Збільшилась й кількість центрів

спільного підприємництва, що виробляють продукції і надають послуги (без

торгівельних): 1046 проти 649. Кількість персоналу цих підприємств зросла

відповідно з 44622 до 65254 чоловік. Обсяг виробництва продукції, робіт,

послуг зріс з 66.9 до 307.7 млрд. крб., реалізація продукції на

внутрішньому ринку зросла з 60.3 до 393.6 млрд. крб., на зовнішньому – з

39.8 до 90.6 млн. дол. США.

У 1993 році темпи зростання кількості СП зменшились. Погіршення

економічного становища в Україні негативно вплинуло на заохочення іноземних

інвестицій. За цей рік було зареєстровано понад 3500 іноземних інвестицій

загальним обсягом понад 1050 млн. дол. США. Головним чином це були

інвестиції у створення СП (понад 90%). Кількість діючиз СП із іноземними

інвестиціями зросла порівняно із 1992 р. більше ніж удвічі, але ж менш, ніж

у поередній період. Кількість великих інвестицій і у 1993 р. залишилась

незначною.

Кількість українсько-зарубіжних СП становила у 1993 році 2530 при

частці діючих 61.2%. Загальний обсяг іноземних інвестицій на кінець 1994

року складав 2.0 млрд. дол. США.

Обсяги закордонних інвестицій в економіку України на початок 1995 р.

становили (в тис. дол. США): США – 62612, Німеччини – 54476, Великобританії

– 19544, Кіпру – 18071, Швейцарії – 12423, Польщі – 11297, Росії – 10070,

Канади – 6677, Венгрії – 8031, Білорусії –597 [17, с 10].

Із загальної суми закордонних інвестицій, які пішли по лінії СП, їх

найбільший обсяг був спрямований у внутрішню і зовнішню торгівлю, харчову і

хімічну промисловість, будівництво, транспорт, легку промисловість,

кольорову металургію – загалом 42%. 22% інвестицій спрямовано у

машинобудування і металообробку. В дуже обмеженому обсязі закордонні

інвестиції надійшли до сфери охорони здоров”я, спорту, освіти, культури,

мистецтва.

Частина іноземних інвестицій в СП надійшла із офшорних зон – Кіпру,

Швейцарії, Ліберії, Панами, Гонконгу, Ліхтенштейну. Можна вважати, що таким

чином повертається частина національного капіталу, що знаходиться за

кордоном, або ризиковий капітал крупних монополій, що проникають в найбільш

прибуткові галузі України.

Сама Україна у 1994 р. вклала інвестицій в економіку інших країн на

суму 16759 тис. дол., з яких 1113 тис. дол. – в Росію [17, с.20].

Зовнішньоторговельний оборот СП 1992 року становив 86601.8 млн.купоно-

крб., в тому числі експорт – 29988.1 млн., а імпорт – 56613.7 млн. купоно-

крб.

У зовнішньоторговельному обороті СП спостерігається значна

диверсифікація. Середні і крупні СП імпортують значно більше продукції, ніж

експортують. У малих СП експорт і імпорт практично однакові.

Структуру експорту та імпорту СП за регіонами України унаочнює табл.9.

Спільні підприємства, розташовані в промислово розвинених регіонах

(Дніпропетровська, Донецька, Луганська області), поставляють на експорт

більше продукції, ніж імпортують. У СП Одеської області і Києва імпорт лише

трохи перевищує експорт, група спільних підприємств цих регіонів

орієнтована, як правило, на вивіз продукції за кордон. У ряді регіонів СП

орієнтовані у зовнішньоторгівельному обороті на імпорт, їх діяльність

характеризується від”ємним сальдо, як і діяльність всіх СП України в 1993

році. Щодо зовнішньоторговельного обігу СП України по областях, то у 1992

р. в експорті СП України за межі СНД найбільша частка припадала на

підприємства Донецької (28%), Одеської (20%), Дніпропетровської (16.3%)

областей та м.Києва (9.1%). Якщо розглянути обсяг імпортних постачань в

Україну в розрізі областей, то у 1992 році найбільш питому вагу мали

Одеська (60.3%), Донецька (12.0%) області та місто Київ (11.3%). У 1991 р.

лідерами в імпорті були Дніпропетровська, Львівська області та м. Київ. У

реалізації на внутрішньому ринку СНД, у тому числі України, найбільш питому

вагу мали Одеська, Дніпропетровська і Донецька області та м. Київ. У цілому

обсяг реалізації становив 73.8 млрд. крб., у тому числі за ВКВ – на суму

13.5 млрд. крб. Переважна частка реалізації за ВКВ належала Одеській

області (59.9%) та м. Києву (23.3%), в інших областях вона коливалася від

0.1 до 4.3%.

Таблиця 9.

Динаміка експорту та імпорту СП України в 1991-1993 рр. [28, с.15].

| |1991 |1992 |1993 |

|1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |

|Вінницька |- |2.2 |0.1 |0.2 |0.2 |0.7 |

|Волинська |- |- |1.7 |0.4 |0.3 |0.3 |

|Дніпропетровська |8.3 |31.0 |16.3 |4.7 |16.1 |5.9 |

|Донецька |45.7 |2.9 |28.0 |12.0 |10.6 |4.6 |

|Житомирська |- |- |0.2 |- |0.2 |- |

|Закарпатська |2.7 |- |3.4 |1.4 |1.8 |4.6 |

|Запоріжська |- |- |- |0.1 |0.3 |- |

|Івано-Франківська |2.1 |- |3.4 |1.4 |1.2 |1.5 |

|м. Київ |1.1 |15.0 |9.1 |11.3 |23.4 |23.3 |

|Київська |6.3 |2.7 |1.4 |1.5 |0.6 |1.0 |

|Кіровоградська |- |- |- |- |0.1 |- |

|Луганська |10.6 |2.0 |11.8 |0.8 |6.2 |1.0 |

|Львівська |4.3 |25.6 |1.0 |2.0 |3.1 |4.6 |

|Миколаївська |0.2 |- |0.4 |0.3 |6.2 |13.2 |

|Одеська |10.8 |12.1 |20.0 |60.3 |24.1 |27.3 |

|Полтавська |- |- |- |- |0.7 |0.5 |

|Рівненська |0.5 |- |1.6 |-.1 |0.8 |4.3 |

|Сумська |0.5 |0.5 |0.2 |0.1 |0.2 |- |

|Тернопільська |0.4 |0.1 |- |- |0.6 |1.0 |

|Харківська |1.1 |2.6 |0.5 |0.4 |0.4 |2.5 |

|Херсонська |- |- |- |- |- |- |

|Хмельницька |- |- |0.2 |- |0.6 |0.1 |

|Черкаська |- |- |0.2 |- |0.7 |0.7 |

|Чернівецька |- |0.3 |0.3 |0.2 |0.9 |1.4 |

|Чернігівська |- |- |1.1 |0.6 |0.4 |0.7 |

|АР Крим |5.4 |2.2 |0.6 |3.0 |0.4 |1.0 |

У 1993 р. СП, розташовані на території України, експортували продукції

і послуг в країни далекого зарубіжжя на 310.4 млн. дол., що склало трохи

більше ніж 8% експорту України в ці країни. Імпорт із країн далекого

зарубіжжя через СП становив 394.5 млн. дол., тобто біля 13% всього імпорту

із цих країн.

Не було можливості навести відповідні показники по країнам близького

зарубіжжя через відсутність статистичної бази.

Основний обсяг продукції, що експортується спільними підприємствами

України, йде до Німеччини, Лівану, Японії, Італії, США, Польщі, а імпорт

надходить із Німеччини, Куби, Польщі, Японії, Угорщини, Греції.

Відносно структури експорту СП, то вона в соновному дублює експорт

України. Вивозять сировину, метал, паливо, товари народного споживання

(рис.10), ввозять техніку, обладнання, запасні частини до нього,

оргтехніку, продовольчі товари (рис.11).

Рис.10. Структура експорту СП в 1993 році.

Позначення:

1-кольорові метали та вироби з них; 5-чавун;

2-інші; 6-сталь;

3-транспортні послуги; 7-глини та

вогнеупори;

4-металоконструкції; 8-напівфабрикати із

сталі.

При цьму стан економіки в Україні не дозволяє говорити, що спільні

підприємства стали повноцінною складовою ринку.

Динамічність розвитку СП в Україні спричинюється до того, що

статистичні оцінки кількісних параметрів цього процесу швидко стають

непридатними. Більшість СП перебуває у стадії становлення, вивчення та

освоєння ринку, а тому масштаби їх впливу на економіку досить незначні.

Щодо СП відсутня представницька інформація, а тому їх повноцінний

економічний аналіз ускладнений.

Рис.11. Структура імпорту СП в 1993 році.

Позначення:

1-текстиль і текстильні вироби; 6-косметичні

засоби;

2-продовольчі товари; 7-взуття;

3-теле-, радіо-, відеоапаратура, оргтехніка; 8-змащувальні

матеріали;

4-одяг;

9-меблі;

5-телефонні апарати; 10-інші.

Водночас можна говорити про формування певних тенденцій (позитивних,

негативних), які тією чи іншою мірою якісно характеризують розвиток СП в

Україні:

- висока динаміка процесу створення , розширення масштабів, видів та

сфер діяльності;

- переважання партнерів з країн, що розвиваються, за кількістю

створених міжнародних СП і партнерів із промислово розвинених країн – за

розмірами іноземних інвестицій;

- створення спільних підприємств, як правило, на двосторонній основі;

- орієнтація міжнародних СП на виробництво товарів, якими світові

ринки практично насичені, традиційна їх експортно-імпортна орієнтація;

- обережність іноземних партнерів у великих інвестиціях та досить

активна участь малих зарубіжних фірм, орієнтованих на швидку віддачу

невеликих інвестицій або вигоду від разових операцій, нерідко суто

посередницьких або відверто спекулятивних;

- зосередження міжнародних СП у промислових центрах і регіонах

України, зокрема, у м.Києві, формування центрів спільного підприємництва

[37, с.17].

В цілому для розвитку українсько-зарубіжних СП притаманні: висока

динаміка; розширення масштабів, видів і сфер діяльності; географічна

диверсифікація, як за кількістю країн-партнерів, так і за розподілом по

областях України.

Як показує аналіз українсько-зарубіжних СП, переважає їх орієнтація на

такі цілі:

- поставку виробів іноземних фірм з наступним їх складанням і

налагодженням, а не створення високотехнологічних виробництв;

- створення виробництв на виготовлення виробів, компонентів та

запасних частин для підтримки в робочому стані підприємств, які створюються

за участю іноземного капіталу;

- використання виробництв, що володіють певними технологічними

перевагами і перспективними напрацюваннями (як правило, підприємств ВПК, що

підлягають конверсії);

- створення підприємств, що забезпечують іноземним фірмам доступ до

використання науково-технічного потенціалу українських підприємств та

проектно-дослідницьких організацій.

В умовах перехідного етапу економіки України, коли можливість швидких

економічних маневрів відносно обмежена, важливого значення набуває оцінка

результативності та потенційної можливості спільних підприємств з точки

зору впливу на вирішення завдань, які офіційно визначені пріоритетними для

іноземного інвестування:

1) виробництво товарів широкого вжитку з орієнтацією на підвищення

якості життя, культури споживання;

2) структурна перебудова економіки, створення сучасної галузевої

структури на основі технологічного оновлення виробництва;

3) подолання залежності України від імпорту [22, c.85].

Аналіз виявив об”єктивні причини низької результативності українсько-

зарубіжних СП з точки зору вирішення офіційно визначених задач і

пріоритетів:

- потенціал іноземного інвестування виробництва більшості споживчих

товарів обмежений глобальною експортною орієнтацією найбільш

конкурентоспроможних у міжнародному масштабі корпорацій;

- участь інвесторів у структурній перебудові проблематична через їх

очевидну зацікавленість у місцевій сировині, металах, продуктах первинної

обробки;

- масштабне технологічне оновлення виробництва за участю іноземних

фірм ускладнюється інтернальною орієнтацією інвестиційної поведінки

останніх, використанням міжнародних СП як каналу доступу до науково-

технічного потенціалу українських підприємств ;

- підготовка та підвищення кваліфікації національних кадрів входить у

протиріччя із природним прагненням іноземних фірм використовувати наявних

місцевих працівників високої кваліфікаціх;

- переваги “експлуатації” традиційної товарної та географічної

структур експортно-імпортної діяльності обмежують участь міжнародних СП у

їх диверсифікаційному розвитку [37, с.17].

Таким чином, спільні підприємства, по-перше, суттєво не впливають на

стан національної економіки України через відносно незначні масштаби своєї

діяльності на внутрішньому та зовнішньому ринках, а по-друге – активно не

сприяють вирішенню завдань, які визначені для іноземного інвестування як

пріоритетні.

Важливою складовою аналізу такого стану є виявлення та оцінка проблем,

з якими стикаються спільні підприємства в Україні.. Для розвитку СП

характерним є наявність сукупності об”єктивно і суб”єктивно обумовлених

проблем. Проблеми об”єктивного характеру пов”язані з складною економічною

ситуацією в Україні, труднощами ринкової трансформації економіки, а також

із природними складнощами становлення нової держави.

Крім того, існують проблеми, які об”єктивно притаманні іноземному

інвестуванню взагалі (ризик інвестицій та їх окупність), а також проблеми,

обумовлені діяльністю в умовах чужого середовища, тобто специфікою країни,

в яку вкладається капітал. Окремі проблеми виникають у контексті

двосторонніх (багатосторонніх) взаємовідносин країн – експортерів та

імпортерів капіталу.

За своєю сутністю проблеми СП можна поділити на такі: політико-

правові, економічні, соціально-психологічні та інфраструктурні.

Найбільш гострою проблемою у першій групі є нерозробленість надійного

законодавства. Спроби виробити нормативні акти, які б відповідали як цілям

України, так і мотивації іноземних інвесторів, привели до частої зміни

законодавства. Але до останнього часу ні один із законодавчих актів щодо

іноземного інвестування не був універсальним та усталеним. Більше того,

стрімкі зміни в оподаткуванні та регулюванні зовнішньоекономічної

діяльності могли водночас пертворити процвітаючу фірму в банкрута.

Залишилася стара практика дублювання і коригування нормативних актів

при їх проходженні від верхніх рівнів управління до нижніх.

Комплекс економічних проблем так чи інакше стосується всіх сторін

створення та функціонування українсько-зарубіжних СП. Найбільш негативно на

розвиток міжнародного спільного підприємництва впливає невизначеність

пріоритетів ринкової трансформації економіки, повільність процесів

приватизації. При цьому важливо забезпечити рівні конкурентні умови

механізмів приватизації для національних та іноземних інвесторів.

Проблеми соціально-психологічного характеру у діяльності СП пов”язані

із відсутністю ринкового менталітету у вітчизняних бізнесменів, що

конкретно проявляється у їх нездатності самостійно приймати відповідальні

рішення, швидко орієнтуватись у змінному середовищі. Крім того, слід

враховувати відмінності у культурних та соціальних цінностях, мовні бар”єри

тощо.

Нерозвиненість виробничої і соціальної інфраструктури, застарілість

інформаційно-комунікаційних систем веде до того, що міжнародні СП

створюються переважно у великих містах та промислових центрах. Це, в свою

чергу, породжує проблему територіальної оптимізації українсько-зарубіжних

СП.

Аналіз розвитку спільного підприємництва в Україні свідчить про

наявність численних мікроекономічних проблем, що виникають і при створенні

СП, і в процесі їх практичної діяльності.

Як будл показано вище (див.п.2.1.) у рамках основної цільової

орієнтації безпосередні учасники СП реалізують свої конкретні інтереси, які

залежать від багатьох чинників: типу підприємства, його виробничого,

технологічного, управлінського потенціалу тощо. Багато українських

підприємств, які неконкурентоздатні на світових ринках, розглядають СП як

спосіб одержання доступу до каналів збуту їх партнерів. Деяким

підприємствам, які мають науково-дослідні заділи, нерідко недостатньо лише

початкового капіталу (у твердій валюті) або управлінського досвіду, щоб

вийти на світові ринки та успішно там працювати. З огляду на це

маркетингова (переважно зовнішньоекономічна) мотивація українських

партнерів СП виражена чіткіше, ніж у іноземних.

З огляду також на вимоги валютної самоокупності, що орієнтують

українсько-зарубіжні СП на зовнішній ринок, виникає певна суперечність у

маркетинговій мотивації партнерів. Проте зарубіжні підприємці розраховують

на конкурентоздатність продукції СП на світових ринках, в першу чергу, за

рахунок порівняно низьких витрат на робочу силу, сировину та енергоресурси.

Крім загальних суперечностей у мотивації партнерів, пов”язаних із

проблемами вибору ринків та валютної самоокупності українсько-зарубіжних

СП, виникають і специфічні, наприклад, інноваційного характеру. Україна

прагне одержати через СП доступ до сучасних технологій, проте західні фірми

намагаються реалізувати насамперед технології, що перебувають на низхідній

гілці свого життєвого циклу і не приносять прибутків на світових ринках. Не

слід також ігнорувати мотивацію багатьох іноземних фірм на комерційне

використання саме вітчизняної науково-технічної бази.

У процесі діяльності СП виявились суттєві труднощі методичного

характеру, зумовлені відмінністю систем і методологій бухгалтерського

обліку, розрахунку основних фінансових показників. Відсутній також

методичний інструментарій оцінки співвідношення ризику та прибутковості

інвестицій, показники економічної ефективності зорієнтовані переважно на

збільшення обсягів виробництва, а не на забезпечення стійкої рентабельності

роботи. Недосконала, з точки зору іноземного інвестування в економіку

України, система страхування, відсутнє страхування політичного ризику.

Ефективному господарюванню СП перешкоджають також нерозвиненість

комунікаційних засобів, незабезпеченість повною та надійною нормативно-

правовою, комерційною інформацією. Нетрадиційним для закордонних інвесторів

є соціальне середовище, яке не сприймає не лише окремі аспекти, а й

діяльність СП в цілому.

Усе це свідчить про нерозробленість механізмів створення та

функціонування спільних підприємств у структурі економічних відносин в

Україні, наявність загальгих та окремих нерозв”язаних проблем.

3.3. Оптимізація підприємницької діяльності в

зовнішньоекономічному секторі України.

Демократизація умов зовнішньоекономічної діяльності є одним із

ключових напрямків господарської політики у найближчій перспективі, що

забезпечить подолання неплатоспроможності країни, зміцнення позиції України

у системі міжнародного підприємництва, розширення ринків збуту і сфери

міжнародного співробітництва нашої держави в сучасних умовах.

Зовнішньоекономічне підприємництво у найближчій перспективі може

розвиватися завдяки реалізації завдань по повному зняттю кількісних

обмежень, переходу до економічного способу його регулювання. Необхідно

зблизити структури підприємницьких ланок як в межах національної економіки,

так і поза ними, а також забезпечити умови злиття капіталів і надати їм

однорідного характеру у всіх економічних параметрах спільного міжнародного

співробітництва. Не менш важлива й радикальна зміна структури міжнародних

відносин на основі раціонального використання зовнішньоекономічного

потенціалу України.

Для досягнення оптимальних результатів необхідно визначити пріоритетні

напрямки зовнішньоекономічного підприємництва, серед яких:

- розвиток та оптимізація експортно-імпортного потенціалу на

принципово новій основі, яка забезпечувала б експортні поставки в основному

продукції переробної промисловості на відміну від традиційного експорту

сировини та паливно-енергетичних ресурсів, питома вага яких в експорті була

більше половини;

- розвиток підприємницької діяльності всіма напрямками економічного

співробітництва, які б забезпечували Україні вирішення стратегічних завдань

– нагромадження валютних запасів, підняття потенціалу безпосереднього

виробництва в усіх галузях економіки завдяки залученню іноземних інвесторів

та спільним капіталовкладенням, приведення до загальносвітових стандартів

валютно-фінансового механізму, а також удосконалення і розвиток ринкових

інструментів;

- удосконалення системи управління зовнішньоекономічною діяльністю на

основі заміни переважно командно-адміністративних методів на економічні;

- формування основ принципово нової податкової системи;

- кардинальна зміна ролі державного сектору в системі господарського

виробництва [51, с.77].

Оптимізація міжнародних відносин на рівні спільного підприємництва –

процес складний, який вимагає ретельного вивчення, пошуку раціонального

співвідношення елементів малого бізнесу розвинутих країн і відносин

відтворення в усіх сферах господарської діяльності підприємницьких

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6

Рефераты

Совместные предприятия на примере Киевской области