|
Совместные предприятия на примере Киевской областисуб”єктів. Коло інтересів при дослідженні цієї проблеми конкретизується насамперед при аналізі відносин власності, вивченні тенденцій і напрямків розвитку господарського механізму, способів реалізації міжнародних економічних відносин в умовах вільного підприємництва. Важливого значення набуває організація і обгрунтування таких відносин, які стимулювали б оптимальне співвідношення між виробництвом, розподілом, обміном та споживанням. При цьому вихідною передумовою є різноманітність форм власності, процес формування яких є базовим і випереджає формування ринкових відносин. Зазначені процеси зумовлюють необхідність удосконалення продуктивних сил і виробничих відносин, розвиток форм їх гармонійного поєднання, що практично, з одного боку, забезпечує оптимальну зайнятість на виробництві, вивільнення частини трудових ресурсів, впровадження у виробництво високопродуктивних засобів виробництва, а з другого,- залучення частини вивільнених трудових ресурсів у сферу послуг, започаткування приватного підприємництва у сфері державного господарства. Досвід індустріально розвинутих країн засвідчив, що основним каналом надходження валюти в країну є діяльність потужного зовнішньоекономічного сектору, який міг би ефективно й оптимально використовувати різні форми спільного зовнішньоекономічного підприємництва. У цьому зв”язку можна визначити передумови для співробітництва української системи підприємництва із зарубіжними партнерами. Це декілька пріоритетних напрямків, які могли б стати основою, ядром експортного сектора економічного співробітництва українських суб”єктів підприємницької діяльності. Йдеться про високотехнологічні наукові галузі машинобудування (верстаки, літаки, прилади, побутова техніка та ін.; порошкова металургія, надтверді матеріали, електрозварювальне виробництво). Техніка і технологія в цих та деяких інших галузях сягають світового рівня, що значно полегшує пошук Україною свого місця на світових товарних ринках. Другу групу пріоритетних напрямків міжнародного співробітництва на зовнішньому рівні може становити агропромислово-переробний комплекс. Патентно-ліцензійна торгівля, “ноу-хау”, інженіринг, різноманітні послуги, особливо туристичне обслуговування, можуть утворювати третій напрям валютного нагромадження бюджету України як на рівні держави, так і на рівні підприємницьких структур. Видобувні і металургійні галузі могли б утворювати четвертий блок пріоритетних напрямків розвитку у зовнішньоекономічному співробітництві. Співробітництво у цьому напрямку сприяло б кардинальній реконструкції потужних металургійних комбінатів, рудників, що суттєво підняло б підприємницький потенціал на світовому рівні. П”ятим фактором розгортання спільного співробітництва, яке суттєво вплинуло б на стабілізацію нашої економіки, є надто вигідне географічне розташування України. Це забезпечить створення оптимальної міжнародної інфраструктури, що буде потужним джерелом валютних надходжень і полем розгортання перспективних форм спільного підприємництва у світових масштабах, які докорінно змінять свою структуру як внутрішнього, так і зовнішнього співробітництва у сфері перевезень і докорінних змін на транспорті. Вищезгадані кардинальні напрямки розвитку спільного міжнародного підприємництва не можуть функціонувати одноосібно. Їм необхідна система забезпечення і обслуговування, яка повинна створюватися в діалектичній єдності з розвитком цих напрямків, що забезпечить підприємницький симбіоз всіх ланок відтворення, котрі й повинні організуватись у чіткі форми та практичні оптимальні моделі, які були б здатні забезпечувати вирішення поставлених завдань перед системою зовнішньоекономічного співробітництва. Радикальна реформа зовнішньоекономічної діяльності почалася з лібералізації зовнішньої торгівлі, з демонополізації товарнообмінного процесу на міжнародному рівні, зниження митних тарифів, спрощення видачі ліцензій та квот на експорт. Зараз іноземним бізнесменам створені сприятливі умови безмитного ввозу та вивозу майна для створення (або при ліквідації) спільної підприємницької діяльності, для доступу на товарно- сировинні та фондові ринки України. Розробляються правові форми та гарантії збереження майна, лібералізується банківська діяльність, створюються пільгові умови для залучення іноземних банків до співробітництва, інвестування та кредитування національної економіки на паритетних засадах з вітчизняними банками, що дасть їм можливість включитись у процес приватизації на рівноправній основі через конкурси та аукціони. У процесі оптимізації міжнародних зв”язків вітчизняних підприємницьких ланок важливо стимулювати залучення іноземних інвестицій у національну економіку. Одним з найскладніших питань тут є ризик іноземних інвесторів при вкладенні капіталу в українську економіку. Ризик для іноземних інвесторів зростає при утворенні підприємницьких ланок з маловідомими приватними підприємствами. В сучасних умовах на світовому ринку партери надають перевагу високим технологіям. Вони можуть бути представлені малими підприємствами венчурного типу, започаткуватися для впровадження науково-технічних досягнень. Труднощі впровадження нової технології і нової продукції в Україні, як правило, полягають у відсутності сучасного обладнання, яке виробляється на Заході. На першому етапі розвитку спільного підприємництва малі підприємства, не маючи валюти, змушені співробітничати з західними фірмами у різноманітних формах або отримувати обладнання на компенсаційній основі. Таке тісна сплетіння інтересів сприяло б співробітництву організованого типу – тобто спільного підприємства чи іншої спільної підприємницької структури, яка здійснює свою діяльність на основі злиття капіталів партнерів. Одна з умов оптимального функціонування такої форми підприємницької діяльності – реалізація ними функції “середовища живлення” для крупних виробничих підрозділів щодо постачання комплектуючих деталей і вузлів. Останні є водночас діючими елементами процесу концентрації і централізації виробництва на національному та інтернаціональному рівнях. В Україні у співробітництві малих підприємств з зарубіжними партерами поки що не набув належного розповсюдження лізинг як форма оренди промислового обладнання при дефіциті валютних засобів для придбання їх на певний термін. Лізингова форма дозволяє одержати для тимчасового користування найрізноманітніше обладнання, в тому числі й високовартісне, і на цій основі вирішити всі технологічні проблеми, пов”язані з виготовленням продукції на експорт. У подальшому розвитку лізингу, який ефективно використовується у системі міжнародного спільного підприємництва, необхідна державна підтримка через надання валютних пільг для підприємств. Характеризуючи пільги для малих та спільних підприємств як наслідок злиття капіталів та інтересів на рівні міжнародного спільного підприємництва, необхідно зазначити, що вони є вже готовими інтегрованими підприємницькими ланками на міжнародному рівні, а це збільшує ступінь злиттия господарства нашої країни із світовим. При вирішенні проблем оптимізації зовнішньоекономічного сектора України доцільно враховувати особливості формування та основні напрямки розвитку загальнодержавної моделі міжнародних господарських зв”язків. Ця модель передбачає пошук та використання таких форм спільного підприємництва, які стимулюють трудову активність, підприємницьку ініціативу, дозволяють оптимально поєднати економічні інтереси суб”єктів системи підприємницької діяльності. Ефективність, масштаби, цілеспрямованість цього процесу залежить від стану механізму та способів його регулювання; тобто від вибору та використання сукупності принципів, форм та методів здійснення міжнародних господарських відносин нашої держави. В умовах переходу до ринку оптимальне функціонування національного механізму здійснення зовнішньоекономічних відносин залежить від того, наскільки повно враховуються, насамперед державними органами, сучасні тенденції, специфіка та особливості розвитку нашого господарства. Для формування сучасної моделі регулювання зовнішньоекономічної діяльності дуже важливою для підприємництва є розробка та прийняття його нормативно-правового забезпечення. Формування національної моделі зовнішньоекономічних підприємницьких відносин передбачає розробку концепції зовнішньоекономічної політики, моделей інтеграції України в систему світового господарства. В цьому плані національна стратегія господарських відносин повинна бути зорієнтована на розширення спектра зовнішньоеконмічних відносин з країнами світового співтовариства, передусім в галузях, видах виробництва, що визначають науково-технічний прогрес. Стосовно розробки моделей механізму регулювання зовнішньоекономічного підприємництва України, то їх специфіка в сучасних умовах залежить від вибору партнерів співробітництва. З огляду на це, можуть підлягати моделюванню економічні зв”язки України з економічно розвинутими країнами, з країнами СНД, партнерами з інших континентів. Практичного значення може набути і створення моделей міжнародного господарського співробітництва на рівні регіонів нашої країни. Безпосереднбою основою, напрямками регулювання зовнішньоекономічної діяльності має стати визначення конкретних методів, форм функціонування господарських суб”єктів у міжнародній сфері. Саме тут варто взяти на озброєння світовий досвід пошуку прогресивних форм співробітництва, налагодження чіткої системи міжнародних розрахункових та кредитних відносин, страхування, інформаційної бази, арбітражу тощо. Важливу роль у становленні національної системи регулювання зовнішньоекономічних зв”язків має відігравати стабілізація системи оподаткування експортно-імпортних операцій, митного контролю, міжнародного аудиту. Одне з центральних місць у цій системі потрібно надати валютному регулюванню спільного підприємництва. Воно полягає в розробці форм оптимального поєднання економічних інтересів державних суб”єктів та суб”єктів зовнішньоекономічної діяльності, що функціонують на території України. Вирішення цієї проблеми залежить від суперечностей між застосуванням адміністративних та ринкових методів регулювання економіки, і орієнтацією на ринкові, які стимулюють ініціативу, підприємницьку діяльність у міжнародній сфері, дозволяють чітко окреслити кінцеві результати. Відчутним важелем впливу на зовнішньоекономічну діяльність держави повинен стати кредит (у тому числі валютний), використання якого має сприяти прогресивним змінам у структурі експортного потенціалу України, зближенню техніко-економічних параметрів вітчизняних товарів із світовими при закупівлі за кордоном комплектуючих виробів, деталей та вузлів, передових технологій тощо. У податковій системі, як складовій механізму державного регулювання зовнішньоеконмічної діяльності, виправланим є використання податку на прибуток (доход) суб”єкта зовнішньоекономічного підприємництва, податку на імпорт або реалізацію імпортних товарів на внутрішньому ринку, податку на експорт, податку на переказ трансфертних грошових (валютних) засобів за кордон з метою отримання доходів. При цьому експортери можуть користуватися пільгами звичайного оподаткування, що буде сприяти стимулюванню розширення експортної діяльності, збільшенню кількості юридичних та фізичних осіб, які встановлюють зв”язки із зарубіжними партнерами. У регулюванні спільного підприємництва з країнами “ближнього зарубіжжя” у найближчій перспективі могли б бути здійснені такі заходи: - “селекційна” робота в напрямках традиційних взаємних зв”язків, що зекономило б суттєві кошти – збереження системи кооперації з відповідним оновленням принципів її функціонуванн; - перегляд системи квот і ліцензій, котрі повинні використовуватися тільки щодо експорту вузького кола стратегічних видів продукції; - розроблення механізму реалізації домовленостей про співробітництво, визначення принципів спільної політики підприємництва у сфері матеріального виробництва та забезпечення паливно-енергетичними матеріалами; - подальший спільний пошук вирішення проблем заборгованості та платежів; - взаємна корекція ринкових механізмів [51, с.102]. Оскільки порушена система платежу і не відрегульовані ціновий та фінансовий механізми, необхідно удосконалювати систему взаємних зарахувань, яка б дала можливість забезпечити зустрічні товаропотоки життєвонеобхідної продукції для нормального функціонування економік. Аналіз розвитку спільного підприємництва із країнами СНД переконує у необхідності постійної координації і пошуку оптимальних способів регулювання нормативної бази співпраці всіма напрямками (галузями) господарювання, узгодження правової бази спільної господарської діяльності з урахуванням норм і правил, що діють в рамках ГУТТ, Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, а також враховуючи міждержавні правові номативи. Вироблення спільної конкурсної політики на світовому ринку узгодження цін, координованість спільної позиції стосовно міжнародних економічних і фінансових організацій, взаємне сприяння у досягненні домовленостей з міжнародними банками та організаціями – одне з актуальних питань подальшого розвитку спільного підприємництва. У сфері державного регулювання підприємницькою діяльністю на найближчу перспективу можна було б: - переглянути систему квот і ліцензій, які повинні використовуватися щодо експорту вузької номенклатури стратегічних видів товарів; - виробити заходи щодо реалізації укладених угод про підприємницьке співробітництво на всіх рівнях у попередніх періодах; - визначити принципи співробітництва на найближчу перспективу. У сфері ціноутворення на продукцію створену спільними зусиллями, має здійснюватись узгоджена політика поступового вивільнення цін і наближення їх до рівня світових. Розрахунки повинні бути у вільних цінах, виключаючи будь-яку дискримінацію, та передбачати зняття будь-яких внутрішніх непрямих податків й експортного мита. Звичайно, щодо деяких видів продукції передбачається державне регулювання, але воно повинне бути виваженим і не заважати ефективному розвиткові безпосередніх горизонтальних зв”язків між підприємцями. Необхідний також диференційований підхід до державних угод і можливостей погашення заборгованостей на умовах, вигідних партнерам з обох сторін. У міжнародному підприємництві важливу роль відіграє спільна інвестиційна діяльність як державних, так і господарських структур, утворення і функціонування транснаціональних підприємницьких організацій. Звичайно, нові підходи в організації міжнародного підприємництва вимагають освоєння нових його форм: використання, впровадження міждержавних акціонерних спілок, холдингів, спільних підприємств та інших транснаціональних підприємницьких структур. Цьому повинна сприяти Рада з альтернативної економіки при Кабінеті Міністрів України, особливо щодо створення і подальшого розвитку міждержавних та міжгалузевих господарських організацій різноманітних форм власності, насамперед із числа тих, які мають тісні зовнішні технологічеі взаємини. Разом з тим необхідно забезпечити узгоджену правову основу їх створення та функціонування з іншими країнами. Загальна модель розвитку зовнішньоекономічних зв”зків може бути конкретизована обгрунтуванням умов та перспектив включення у міжнародні господарські відносини окремих регіонів нашої країни. Це націлює на необхідність розробки регіональної моделі міжнародного господарського співробітництва України, в якій підприємницьким структурам має належати суттєва роль. Така регіональна модель варта уваги, оскільки розвивається специфічно і вносить якісні зміни у цілісний процес міжнародного підприємництва. Специфіка і особливі його риси зумовлені насамперед тим, що: - регіон у міжнародній інтеграційній системі вважають часткою економіки, що наділена національними рисами і ввібрала в себе споріднені риси економіки тієї країни, з якою вона межує; - регіон може мати своєрідну виробничу структуру, що не є традиційною і зумовлена особливостями свого місцезнаходження, наявністю певної інфраструктури, екологічним станом та рівнем розвитку суспільних та економічних відносин. На основі цього необхідно вести пошук форм, які б запезпечили розвиток конкретного регіону у взаємодії з іншими регіонами – своєрідними частинами інших національних економік, які принципово відрізняються від української. Сьогодні головне завдання – якнайефктивніше інтегрувати той чи інший регіон у процес спільного міжнародного підприємництва, передбачити ймовірні наслідки, які будуть супроводжувати економіку регіону при взаємодії з партнерами інших країн, а також народне господарство в цілому. Регіональна модель сприяє оптимізації співробітництва того чи іншого регіону в загальному процесі співробітництва на міжнародному рівні. В основному вона оцінюється з точки зору ефективного використання економічного потенціалу регіону і обгрунтування міри його наближення до прилеглих регіонів країн-партнерів. У системі регіонального забезпечення зовнішніх економічних зв”язків особливе значення має децентралізація управління та економічного регулювання спільної зовнішньоекономічної підприємницької діяльності. Вона забезпечить можливість вирішувати на місцях проблеми оподаткування, джерел надходження валютних коштів, оскільки у певних регіонах є свої відмінності. Це зумовлено розвитком того чи іншого виду підприємництва в конкретному регіоні, особливостями переходу до ринкових засад у співробітництві із зарубіжними партнерами. У процесі формування регіональної моделі спільного підприємництва важливе значення має правове забезпечення, оскільки вихід регіону на зовнішній рівень супроводжується системою угод, контрактів, протоколів про наміри, розробкою статутів, що забезпечує матеріальний зміст спільного підприємництва регіону із зарубіжними партнерами. Регіональна модель могла б зосередитись на двох найважливіших факторах: максимальному використанні регіональних ресурсів і нарощення експортного потенціалу готової продукції. Це потребує значних капіталовкладень, оптимального їх використання, що можливо за правильної структурної перебудови економіки в цілому і регіону зокрема. Переваги регіональної моделі співробітництва очевидні, оскільки розвиваються на засадах самостійності і забезпечують можливість: - уникнути дублювання підприємницької діяльності на міжнародному рівні, більш ефективно задовольняти потреби державної економічної політики, яка здійснюється на засадах партерського співробітництва з країнами світу; - оптимально з позицій місцевого самоврядування використовувати існуючий потенціал виробництва, сфери послуг, інфраструктуру, яка дозволяє в рамках відносної спеціалізації регіону оперативно здійснювати зв”язок між партнерами; - розвивати спеціалізацію, залучаючи іноземні інвестиції, оскільки частина цього процесу повинна охоплювати систему підприємництва іншої країни. Тому регіон завдяки спеціалізації інтернаціоналізується; - розвиваючи кооперацію, максимально задіяти в підприємницький процес трудові ресурси регіону, оскільки невдале розміщення виробництва призводить до значного зниження використання трудових ресурсів; - вирішувати проблеми реалізації спільно виробленої продукції на зарубіжних ринках, і таким чином нагромаджувати валютні засоби для подальшого їх використання на потреби модернізації та запровадження принципово нової технологічної бази тощо. На основі матеріалу даного розділу можна зробити наступні висновки: В першій частині розділу проаналізовані методики й методи оцінки вигідності капітальних вкладень у нас в країні і за кордоном. Запропоновані метод внутрішньої ренти, класифікація вкладень і значень норм прибутку, метод ліквідності, виявлення ступеню ризику при інвестиційних розрахунках є найбільш прийнятними для оцінки ефективності проектів з іноземним капіталом, ніж традиційний метод приведених витрат. В роботі відмічається, що СП покликані і можуть внести значний внесок в структурну перебудову української економіки, в оптимізацію зовнішньоекономічних зв”язків республіки. Зокрема, мова йде про можливості, які мають СП в розвитку експортоорієнтованих ті імпортозамінних виробництв. І, безумовно, Україна має ряд можливостей, які можуть і повинні зацікавити іноземних інвесторів при створенні СП. Сподіватися на високотехнологічні СП із зарубіжними партнерами ми можемо лише в окремих галузях. В першу чергу, в галузях ВПК, де почалася конверсія в космічних та фундаментальних дослідженнях. Однак Україна зацікавлена в тому, щоб спільне підприємництво було взаємовигідним і охоплювало весь спектр інтересів. Особливої уваги потребують в Україні такі сфери, як виробництва і переробка сільгосппродукції, виробництво товарів для села, ліків і медичної техніки; технічне переобладнання промисловості, металургія та енергетика, будівництва доріг, оздоровлення природи, енергозбереження. З цією метою держава повинна створювати сприятливі умови іноземному капіталу, який буде приймати участь в модернізації пріоритетних галузей. Значну роль при цьому повинна відігравати розробка пільг спільним підприємствам в наукоємких галузях, а також тим, які використовують передові технології. Україна має перспективи розвитку завдяки великому внутрішньому ринку, високому рівню освіти населення, значному промисловому і сільськогосподарському потунціалу. Однак здійснити перехід до ефективної і конкурентоздатної ринкової економіки неможливо без залучення іноземних інвестицій, які містять не тільки капітал, але й сучасні технології, досвід менеджменту й вихід на експортні ринки. Прямі іноземні інвестиції здатні відіграти суттєву роль в приватизації і реконструкції діючих підприємств і в створенні нових виробничих потужностей. Разом з тим, поки що в Україні не створені політичні, економічні й організаційні умови, які приваблювали б іноземні інвестиції в необхідних обсягах і формах. Умови для прямих іноземних інвестицій на сьогодні є гіршими, ніж у більшості країн світу і навіть в інших країнах регіону, а тому обсяг іноземних інвестицій і приток нових іноземних капіталовкладень дуже незначні. Для активного залучення прямих іноземних інвестицій Україні необхідно, перш за все, досягнути: стабілізації макроекономічного оточення, загальної стабілізації економічного і суспільно-політичного становища в країні. Проблеми залучення прямих іноземних інвестицій торкаються перш за все таких сфер, як: правове оточення, валютний і зовнішньоторговельний режим, оподаткування, приватизація тощо. Узагальнюючи роботу спільних підприємницьких структур, можна зробити висновок, що відкритість до світового ринку передбачає демонополізацію зовнішньої торгівлі, підвищення конкурентоздатності продукції на внутрішньому ринку. У сукупності аналіз діяльності спільних підприємницьких структур, механізму їх функціонування в умовах формування ринкових відносин дає можливість з впевненістю зробити висновок, що така форма діяльності є не просто ефективною у залученні та використанні іноземних інвестицій, але й фактором економічного росту, будучи органічною і невід”ємною складовою народногосподарського комплексу. Створення та діяльність різних форм спільного підприємництва на нашій території свідчить про початок процесу освоєння різноманітних шляхів і методів входження в ринок, участо у процесі міжнародного поділу праці, інтеграції у світовий економічний процес. Висновки. Узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду з питань оцінки ефективності функціонування спільних підприємств дозволяє зробити наступні висновки і рекомендації. Спільні підприємства слід розглядати як нову для умов України форму господарювання і вид зовнішньоекономічної діяльності, сформованої на принципах ринкової економіки, поєднання інтересів вітчизняних і зарубіжних підприємців в її здійсненні. Основна мета, функції і завдання СП, розташованих на території України, полягають в залученні в країну іноземного капіталу і прогресивних технологій; підвищення на цих засадах якості продукції робіт і послуг та ефективності виробництва, інтеграції країни в світову систему господарювання. З цих позицій розвиток спільного з іноземними державами підприємництва слід розглядати як реальний шлях виходу економіки України з кризи та подальшої стабілізації. Аналіз і оцінка результатів функціонування СП Київської області, інших регіонів України за 1987-1995 рр. дозволили виявити цілий ряд суперечностей в їх розвитку, притаманних перехідному етапу економіки. Зокрема, при загальних високих темпах кількості СП за досліджуваний період спостерігаються чіткі тенденції до зниження чисельності працюючих на одному об”єкті, скорочення асортименту виробленої продукції, збільшення обсягів експортування сировинних ресурсів. Значна частина зареєстрованих СП припиняє свою діяльність вже на першому році існування, а в багатьох випадках ще до її початку. Аналіз результатів діяльності спільних підприємств показав, що на даний момент дещо активізувався процес залучення іноземних інвестицій в спільні підприємства. Однак цей процес відбувається дуже повільно, для його інтенсифікації відсутні необхідні умови. Основними причинами, що гальмують розвиток спільного підприємництва, знижують ефективність функціонування СП слід вважати: економічну та правову нестабільність в країні, відсутність чіткої політики сприяння розвитку пріоритетних напрямків СП з боку держави, необхідність удосконалення правових і економічних важелів регулювання діяльності СП. Соціально-політичне й економічне становище в Україні поки що не дає можливості розраховувати на великі вкладення західного капіталу в економіку. Досягнутий рівень закордонного інвестування в формі СП можна розглядати як початковий етап. Однак СП продемонстрували дивовижну пристосованість навіть до тих несприятливих умов, які існують для всієї економіки України. Більшість з них утримались в кризових для всієї економіки умовах. В цілому можна вважати, що СП поступово стають невід”ємним елементом економічних відносин регіону і одним з важливих факторів формування ринкового середовища на Київщині. Центральним і місцевим владним структурам пропонується створити особливо сприятливий режим для залучення великих інвестиційних коштів в сферу матеріально-технічного виробництва. У світовій практиці напрацьовано універсальний набір заходів, які більшою або меншою мірою використовуються для залучення іноземного капіталу. Серед них найбільш сприятливими є такі методи стимулювання іноземних капіталовкладень: - податкові стимули: встановлення прямих додаткових пільг, відстрочка сплати податків за інвестування капіталу; стимули, пов”язані з амортизаційними відрахуваннями; “податкові канікули”, які встановлюються на строк від 2 до 10-15 років; звільнення від сплати митних процедур по імпорту обладнання, сировини, комплектуючих виробів; - фінансові стимули: різного роду субсидії, позики, кредити і гарантії їх надання, державне страхування; - нефінансові стимули, спрямовані на створення загальних умов ефективного функціонування іноземного капіталу; - забезпечення необхідними факторами виробництва, інформацією та службами управління щодо розвитку транспорту та інших комунікацій. Створення сприятливого інвестиційного клімату – головна умова успішної політики залучення та використання іноземного капіталу в економіці України. Для забезпечення стабільної правової основи функціонування закордонного інвестора пропонуються її окремі основні елементи, а саме: забезпечення прав власності на землю або права отримання 99-річної оренди землі під будівлями, спорудами, підприємствами при їх купівлі, покращення податкових, митно-тарифних умов для іноземного партнера, гарантування їх стабільності на період 5-7 років, застосування пільг, спрямованих на зменшення ризику втрати капіталу, розробка особливого режиму участі іноземних інвесторів в приватизації, розширення практики двосторонніх домовленостей про взаємний захист інвестицій, розширення взаємодії з міжнародними організаціями, які займаються питаннями інвестиційного співробітництва, особливо з Міжнародним агенством по гарантіям інвестицій (МАГІ), Міжнародним банком реконструкції та розвитку та Міжнародною фінансовою корпорацією. Для стимулювання діяльності СП необхідна послідовна державна стратегія, а саме: - слід відмовития від орієнтації на підтримку та стимулювання всіх без виключення СП, в особливості націлених на гігантські проекти, що потребує значного відволікання з народногосподарського обігу матеріальних та фінансових ресурсів; - слід заохочувати на рівні державної політики першочергове залучення іноземного капіталу до будівництва та реконструкції підприємств, що випускають гостродефіцитні та конкурентоспроможні товари; - не допускати створення СП, що випускають продукцію, несумісну з міжнародними стандартами; - за допомогою різноманітних стимулів підтримувати та заохочувати створення СП у високотехнологічних галузях, пріоритетних для нашої економіки; - створити розгорнуту організаційно-правову систему, яка б була конкурентоспроможна по відношенню до інвестиційних режимів інших країн, гармонізувати українське законодавство у відповідності з європейськии стандартами; - пріоритетним напрямком використання зарубіжних інвестицій в межах СП повинен стати розвиток експортного потенціалу України. На мікрорівні з метою підвищення ефективності діяльності спільних підприємств пропонуються наступні напрями удосконалення системи управління: 1) удосконалення оргструктури управління СП; 2) підвищення професійного та інтелектуального рівня управлінського персоналу; 3) оволодіння керівниками всіх рівнів сучасними методами та стилями управління; 4) підвищення ролі сучасних засобів автоматизованої обробки інформаційних даних в оптимізації ефективного управління СП. Впровадження запропонованих пропозицій щодо вдосконалення діяльності спільних підприємств сприятиме підвищенню ефективності зовнішньоекономічних зв”язків Київської області та прискорить поступ економічної реформи в регіонах і в Україні взагалі. Література. 1. Закон УРСР “Про зовнішньоекономічну діяльність”// Голос Украхни.- 1991.-12 червня. 2. Закрн України “Про захист іноземних інвестицій на Україні”// Голос України.- 1991.-2 вересня. 3. Закон України “Про господарські товариства”// Голос України.- 1991.- 11 жовтня. 4. Закон України “Про інвестиційну діяльність”// Голос України.-1991.- 21 листопада. 5. Закон України “Про іноземні інвестиції”// Голос України.-1991.-5 травня. 6. Братченко А.Б., Гольшлегер Л.Д. Совместные предприятия.-М.: Знание, 1990.-64 с. 7. Бріль М.С. Організація і функціонування сумісних підприємств% Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.01/ Харків.екон. ун-т.- Х.,1995.-17с 8. Быстров В.Ф. Организацыя внешнеэкономической деятельности предприятия (в 2-х частях).-СПб.:СПб ДНТП, 1992.-41 с. 9. Внешнеэкономическая деятельность предприятия. Учебник. Под ред. Стровского Л.Е.-М.: ЮНИТИ, 1996.-408 с. 10. Гайдучок І.Г. Спільні підприємства.-К: Знання, 1989.-46 с. 11. Голошубова Н.О., Спальвиш Ю.О. Проблеми розвитку спільних підприємств в Україні // Підприємництво у торгівлі. Зб. наук.праць.- К.: КДТЕУ, 1995.-с.124-133. 12. Грицюк Е.О. Удосконалення системи управління СА (на прикладі СП Чернівецької обл.): Автореф. дис.канд.екон.наук: 08.06.01/ НАН України. Ін-т регіональних досліджень.-Львів, 1995.-23 с. 13. Дацко Б.Я. Організаційно-економічні засади підвищення ефективності роботи СП: Автореф.дис.канд.екон.наук: 08.06.01/ НАН України. Інститут економіки. Львівське від-ня.-Львів, 1994.-24 с. 14. Денисов А.П. Организационно-экономические основы совместного производства в России: Автореф.дис.д.э.н.-М., 1996.-37 с. 15. Довчерт А.С. Совместные предприятия: регулирование труда.-К.% Лыбидь, 1991.-63 с. 16. Кизима Т. Спільне підприємництво: проблеми та щляхи їх вирішення// Економіка України.-1995.-№7.-с.88-91. 17. Клименко К.О. Створення СП як засіб включення України у світогосподарські зв”язки: Автореф.дис.к.е.н.: 08.05.03/ НАН Укоаїни. Ін-т світової економіки та міжнародних відносин.-К., 1995.- 24 с. 18. Кредисов А., Дерев”янко О. Конкурентоспроможність країни та стратегія просування її експорту на світовому ринку// Економіка України.-1997.-№5.-с.54-57. 19. Лилик І.В. Ефективність нових форм зовнішньоекономічних зв”язків в умовах переходу до ринкових відносин: Автореф.дис.к.е.н.-Львів, 1992.-20 с. 20. Лилик І.В. Регіональні особливості визначення ефективності спільних підприємств (на прикладі Львівської області)// Львів.політехн.ін-т. Вісник.-Львів, 1992. №268. Україна на етапі національного відродження.-с.40-44. 21. Локшина Т.Я., Надирашвили Н.В. Методы оценки эффективности инвестиций в создание совместных производств// Регулирование преобразования производства в условиях становления рыночных отношений. Сборник науч. трудов.-Донецк, 1993.-с.36-41. 22. Лук”яненко Д.Г., Білошапка В.А., Пестрецова О.І. Спільні підприємства в Україні: організація і умови ефективного розвитку: Підручник.-К.: Хвиля-Прес, 1995.-176 с. 23. Лук”яненко Д.Г. Про умови розвитку СП на Україні// Проблеми реформування ринкової економіки.-К.,1992. Вип.І.-с.84-88. 24. Лукьяненко Д.Г. и др. Проблемы развития СП в структуре экономики Украины// Формирование механизма свободной экономической зоны в условиях рыночных отношений: Тезисы межрегиональной научно-практ. конференции. Часть I.-Черновцы, 1991.-с8-12. 25. Лукьяненко Д.Г. Совместные предприятия: создание и механизм функционирования. Уч. пособие.-К.: УМКВО, 1991.-102 с. 26. Луцишина З.О. Спільне підприємництво як фактор економічного зростання: Автореф.дис.к.е.н.: 08.00.01/ Львів.ун-т ім.І.Франка.- Льві, 1993.-20 с. 27. Макогон Ю.В. Внешнеэкономическая деятельность региона.-Донецк: Донбас, 1992.-138 с. 28. Макогон Ю.В. и др. Инностранные инвестиции в современных условиях: статистика, опыт, проблемы.-Донецк, 1994.-51 с. 29. Макогон Ю.В. Механизм регулирования внешнеэкономической деятельности предприятий и организаций на региональном уровне: Автореф.дис.д.э.н.-Донецк, 1994.-40 с. 30. Макогон Ю.В. и др. СП Донецкой обл.// Вестник статистики.-1992.-№5.- с.28-31. 31. Методика определения эффективности капитальных вложений. Утв. Заместителем Председателя Госплана СССР 10.10.88.-М., 1988.-17 с. 32. Міжнародні економічні відносини. Система регулювання міжнародних економічних відносин. Підручник. (Гол.ред. М.С.Тимошик).-К.: Либідь, 1994.-255 с. 33. Мороз Л.В. Удосконалення економічних умов створення та функціонування спільних підприємств// Підприємництво у торгівлі. Зб.наук.праць.-К., 1995.-с.133-138. 34. Нейкова Л.І. Прихована міграція прибутків спільних підприємств та її запобігання// Фінанси України.-1996.-№8.-с.24-32. 35. Організаційно-економічний механізм формування спільних підприємств в АПК// Економічні відносини в АПК. Зб.наук.праць.-К., 1995.-с.32- 40. 36. Организация СП и международное сотрудничество.(Норм.-метод. материалы и практ. рекомендации). Моск.эконом.научно-консульт. центр “Сигма”.-М., 1990.-230 с. 37. Пестрецова О.І. Формування умов і механізмів ефективної діяльності міжнародних СП в Україні: Автореф.дис.к.е.н.: 08.06.01; 08.05.03/ Київ.екон.ун-т.-К.,1995.-24 с. 38. Положение о размере коэффициента пересчета стоимости объектов во время приватизации с участием иностранных инвесторов: Утв. Председателем Фонда государственного имущества Украины и Председателем Национального банка Украины 12.12.92.-с.3. 39. Прилюк В.Д., Рулько Е.Г. Организация деятельности совместного предприятия.-К.:Техніка, 1990.-200 с. 40. Сажина М.А., Сажин А.Ф. СП: Организационные формы// Вести АН СССР.- 1991, №7.-с.29-42. 41. Самборська Т.А. Розвиток зовнішньоекономічної діяльності СП в Україні// Питання політичної економії.-1992. Вип.217.-с.39-43. 42. Семенов И. Пособие по инвестиционному анализу// Экон. и жизнь.- 1992.-№52.-с.6. 43. Синецкий Б.И. Внешнеэкономические операции: организация и техника.- М.: МО, 1989.-382 с. 44. Смирнова Е.Е., Хвалынская Н.В. СП: закономерности возникновения и перспективы развития.-М.: Изд-во МГУ, 1988.-163 с. 45. Собчук М.П. створення і діяльність спільних підприємств// Економіка АПК.-1995.-№3.-с.98-102. 46. Совместные предприятия: алгоритм выхода на мировые рынки.-М.: АО “Бизнес-школа ”Интел-Синтез”, 1993.-63 с. 47. Совместные предприятия: порядок создания и организации СП. (Метод. рекомендации).-М.: НИИ “Электроника”, 1991.-73 с. 48. Совместные предприятия: создание и деятельность (В.Г.Буткевич, А.С.Филипенко и др.).-К.: Лыбидь, 1990.-190 с. 49. Совместные предприятия в практике международных экономических отношений (ВНИИ внешнеэкон.связей. Под ред.Е.Т.Бургучевой) 2-е изд.стер.-М.: Внешняя торговля, 1990.-116 с. 50. Томилин Н.А., Киржнер Л.О., Лепейко Т.И. Функционирование совместных предприятий в Украине: теоретические и практические аспекты.-Харьков: Основа ХДУ, 1994.-80 с. 51. Троян В.М. спільне підприємництво.-Тернопіль: Тарнекс, 1995.-132 с. 52. Філіпенко А. Принципи формування зовнішньоекономічних зв”язків України// Україна в світовому економічному просторі: Матеріали 2-го конгресу Міжнар.укр.екон.асоц.-К., 1996.-с.119-121. 53. Формирование механизма свободной экономической зоны в условиях рыночных отношений. (Тезисы межрегиональной научно-практической конференции). Часть I.-Черновцы, 1991.-112 с. 54. Хонко Я. Планирование и контроль капиталовложений.-М.: Экономика, 1987.-64 с. 55. Чернишова Л.В. Особливості аналізу стратегії розвитку СП: Автореф.дис.к.е.н.: 08.06.04/ Одеський економічний університет.- Одеса, 1995.-24 с. 56. Чиркунов О., Шадровский А. Совместные предприятия: цели и результаты// Внешняя торговля.-1991.-№4.-с.14-17. 57. Юрій С.І. Спільне підприємництво в Україні: фінансовий аспект розвитку: Автореф.дис.д.е.н. Київ.держ.екон.ун-т.-К., 1996.-38 с. 58. Яковлева Е.Л. Смешанные общества в практике стран-членов СЭВ.-м.% Международные отношения, 1989.-101 с. 59. K.Harrigan, Managing for Joint Ventures.-Lexington (Mass),1986. 60. Inkren A.C., Beamish P.W. Knowledge, bargaining, and the instability of international joint ventures// Acad.of managment rev.- Mississippi State, 1997.-Vol.22. №1.-P.177-202.- Bibliogr.: p.199-202. 61. Pearce R.J. Toward understanding joint venture perfomance and survival: a bargaining and influence approach to transaction cost theory// Acad.of managment rev.- Mississippi State, 1997.- Vol.22. №1.-P.203-225.- Bibliogr.: p.222-225. Додаток 1. Законодавча база організації та діяльності спільних підприємств [50, с.28]. І. Основні закони 1. Декларація про державний суверенітет України. 2. Закон України “Про економічну самостійність України”. 3. Закон України “Про підприємства в Україні.” 4. Закон України “Про власність”. 5. Закон України “Про зайнятість населення”. 6. Закон України “Про підприємництво”. 7. Закон України “Про господарські товариства”. 8. Закон України “Про ціни і ціноутворення”. 9. Закон України “Про державну статитику”. 10. Декрет Кабінету Міністрів України “Про оплату праці”. ІІ. Зовнішньоекономічні та інвестиційні закони 1. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”. 2. Закон України “Про захист іноземних інвестицій в Україні”. 3. Закон України “Про інвестиційну діяльність”. 4. Декрет Кабінету Міністрів України “Про режим іноземного інвестування”. 5. Закон України “Про загальні основи утворення і функціонування спеціальних (вільних економічних зон)”. 6. Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”. 7. Декрет Кабінету Міністрів України “Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті”. 8. Декрет Кабінету Міністрів України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”. ІІІ. Закони про оподаткування. 1. Закон України “Про систему оподаткування”. 2. Закон України “Про оподаткування доходів підприємств ті організацій”. 3. Декрет Кабінету Міністрів України “Про податок на додану вартість”. 4. Декрет Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір”. 5. Закон України “Про державну податкову службу”. 6. Декрет Кабінету Міністрів України “Про внесення невнесених вчасно податків та неподаткових платежів”. Продовження додатку 1. IV. Закони про митницю і митні збори. 1. Закон України “Про державне мито”. 2. Закон України “Про митну справу в Україні”. 3. Закон України “Про єдиний митний тариф”. 4. Декрет Кабінету Міністрів України Про єдиний митний тариф”. 5. Декрет Кабінету Міністрів України“Про державне мито”. V. Кредитно-фінансове забезпечення. 1. Закон України “Про банкрутство”. 2. Закон України “Про заставу”. 3. Закон України “Про обмеження монополізму і неприрущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності”. 4. Закон України “Про антимонопольний комітет України”. 5. Закон України “Про банки і банківську діяльність”. 6. Декрет Кабінету Міністрів України “Про тимчасовий порядок визначення переліку підприємств, які займають монопольне становище на ринку”. 7. Закон України “Про аудиторську діяльність”. 8. Декрет Кабінету Міністрів України“Про банки і банківську діяльність”. 9. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”. 10. Закон України “Про товарну біржу”. VI. Інші закони. 1. Декрет Кабінету Міністрів України “Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення”. 2. Декрет Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію та сертифікацію”. 3. Закон України “Про науково-технічну інформацію”. 4. Закон України “Про інформацію”. Додаток 2. Модель механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності [29, с.30]. Додаток 3. Узагальнений склад цілей партнерів при створенні СП та структури можливих відхилень в їх досягненні [14, с.14]. |А. Склад цілей партнерів СП | |Цілі вітчизняного партнера |Цілі іноземного партнера | |Отримання нової технології та “ноу-хау”. |Проникнення на новий ринок і | |Розширення експортного сектора та |розширення виробництва. | |збільшення надходження валюти. |Придбання нових каналів торгівлі | |Заміщення імпорту і пов”язана з цим |та вступ до нової сфери | |економія валюти. |діяльності. | |Отримання іноземних інвестицій. |Економія, пов”язана з більш | |Придбання управлінського досвіду. |низькою вартістю факторів | |Модернізація промислового виробництва та |виробництва. | |покращення господарських показників. | | |Поставка нових товарів. | | |Б. Структура можливих відхилень в діяльності СП. | |Форс-мажорні |Політичні |Економічні | |Війни |Відхилення в політичному |.Виникнення конкуренто- | |Стихійні лиха. |курсі міжнародної торгівлі. |спроможного продукту. | |Страйки. |Ризик політичних реформ. |Підвищення витрат. | |Блокади. |Обмеження і заборона |Ускладнення з плато- і | | |переведення платіжних |кредитоспроможністю. | | |засобів за кордон. |Ризик дебітора. | | |Підвищення ймовірності |Відхилення в торгівельній | | |конфіскації власності. |діяльності. | | | |Підвищення податків на | | | |об”єкт діяльнолсті. | | | |Інфляція. | | | |Зниження валютного курсу | | | |валют розрахунку. | | | |Обмеження конвертації | | | |валют. | | | |Замороження валютних | | | |засобів. | |В. Інформаційне забезпечення аналітичної роботи з попередження відхилень. | |Метеорологічні |Урядові рішення та доклади. |Баланси засновників. | |прогнози. |Крнцепція розвитку країни. |Результати аудиторських | |Звіти військових |Публікації банків. |перевірок. | |відомств. |Засоби масової інформації. |Банківські довідки. | |Політична преса. | |Статистична звітність. | |Інші джерела. | |Стратегічні плани фірм. | | | |Інформація міжнародних | | | |інститутів. | Додаток 4. Порядок оподаткування СП У 1992-1993 рр. [22, с.67]. *) Звільнення товарів власного виробництва на 5 років з моменту реєстрації. **) Звільнення виробничих СП на 5 років з моменту оголошення прибутку з подальшою виплатою 50% нормативної податкової ставки, а торговельних і посередницьких на 2 роки з подальшою виплатою 70% ставки. ***) Для промислових і сільськогосподарських СП, якщо частка іноземного інвестора у статутному фонді перевищує 30%, оподаткування за ставкою, на три пункти нижчою від нормативної. Додаток 5. Кредитування та рорахункові операції спільного підприємства [22, с.69]. Додаток 6. Страхування СП [22, с.72]. ----------------------- Залучені СП Оцінка українського партнера Вибір сфери діяльності СП Пошук і оцінка зарубіжного партнера Попередні переговори Експорт Управління за контрактом Ліцензування Пряме 100%-ве інвестуванн Спільне підприємство Технічний директор Фінансовий директор Комерційний директор Директор з кадрового менеджменту Дирекція Генеральний директор - Стратегія розвитку - Зміни до установчих документів - Формування фондів та їх використання - Зміна розмірів статутного фонду - Розгляд та затвердження балансу, рахунку прибутків та збитків - Використання прибутку - Порядок розподілу прибутку між учасниками - Порядок трансферту прибутку - Порядок збуту продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках (одностайні рішення) - Перевірка річного балансу - Перевірка правильності бухгалтерського обліку - Оперативний контроль поточної діяльності Загальні збори учасників Засновники Ревізійна комісія Характеристики інвестуючих суб”єктів Інституційна пророда - державні - приватні - міжнародних організацій - змішані Цільова орієнтація - прямі - портфельні Види інвестицій Грошові вимоги Права інтелектуальної власності Права на господарську діяльність Послуги Іноземна валюта Національна валюта Рухоме та нерухоме майно Цінні папери Форми інвестицій Часткова участь у підприємствах Придбання рухомого і нерухомого майна Концесії Підприємство з 100%-вою власністю Характеристика інвестиційних потоків Величина (малі, середні, великі) Термін (короткотермінові, середньотермінові, довготермінові) Джерело (первинні, реінвестиційні) Підготовка проектів установчих документів Техніко-економічні розрахунки Остаточні переговори Реєстрація іноземної інвестиції Реєстрація СП як юридичної особи у місцевому органі влади Реєстрація СП у податковій інспекції та органі держстатистики Реєстрація СП як учасника зовнішньоекономічних зв”язків і відкриття банківських рахунків Вкладення вітчизняного учасника СП Вкладення іноземного учасника СП Залучені вітчизняним учасником Залучені іноземним учасником Власні вкладення учасників СП Позичені засоби Право користуватися землею, іншими ресурсами, будівлі, споруди, основне обладнання, ліцензії та “ноу-хау”, допоміжне обладнання, транспортні засоби Сировина і матеріали, комплектуючі вироби, грошові засоби, у тому числі на фінансування підготовки кадрів, маркетингові дослідження, заробітну плату, відрядження тощо Основний капітал Оборотний капітал Залишковий прибуток Фонд соціального розвитку Фонд матеріального заохочення Платежі до бюджету (30%)* Прибуток, що підлягає оподаткуванню Страхові платежі Фонд розвитку виробництва, науки і техніки Резервний фонд (25% статутного фонду) Балансовий прибуток ( штрафи, пені, неустойки ( проценти за кредит Витрати на виробництво Виручка від реалізації Нормалізація ЗЕД на регіональному рівні Забезпечення економічної незалежності суб”єктів підприємницької діяльності, мотивація зовнішньоекономічних зв”язків Створення сприятливих можливостей всім потенційним суб”єктам для інтеграції в світовий ринок Створення умов для розширення виробництва вітчизняних товарів Передача в оренду підприємств, проведення приватизації. Створення спільних підприємств. Відкриття іноземних представництв, фірм та підприємств з іноземним капіталом (повністю. Створення концесій.) Встановлення тимчасових пільгових митних правил ввозу товарів і продаж їх за гривні Забезпечення засобами виробництва, землею й надрами регіону Продаж зарубіжним інвесторам за гривні, в тому числі в кредит, іноземної частини СП, з поверненням кредитів за рахунок створення нової технології на СП Встановлення прогресивно у часі зростаючих кредитних ставок Впровадження нових принципів оподаткування Інтеграція підприємств в економіку країн співдружності та світову економіку за принципом досягнення максимально можливої неперервної технології виробництва функціонально Митне регулювання ввозу товарів: обмеження ввезення товарів при зменшенні збуту на вітчизняному ринку Встановлення для підприємства податків і ставок декілької рівнів, виходячи з питомих витрат в регіональному розрізі в соціальній і державній сферах Початок реалізації довгострокової стратегічної прогами по створенню нової наукоміскої продукції і нових ресурсів та енергозберігаючих технологій, в тому числі із зарубіжними фірмами Інтеграція із сівтовою економікою Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) Доходи від реалізації матеріальних цінностей та майна Доходи від позареалізаційних операцій Валовий доход Податок на добавлену вартість Обов”язкові платежі і витрати згідно з податковим законодавством Матеріальні витрати Величина коштів, що реінвестуються на території України Доход Податок на доход *, **, *** Відрахування у фонди СП згідно з установчими документами Доход засновників СП Операції СП Зберігання валютних коштів Крадитування Розрахункові операції у валюті У валюті У гривнях Місцеве відділення Національного банку Експортно-імпортний банк Іноземні комерційні банки та фірми Міжнародні банківські інститути Банки Майно і майнові відносини, які підлягають страхуванню Основні кошти, які належать СП або орендуються ним Частка оборотних коштів (виробничі запаси на складах СП, напівфабрикати власного виробництва) Суспільна відповідальність СП Устаткування і машини від поломок та збиток в зв”язку з перервою у виробництві та поломками Вантажі, які перебувають у дорозі Майно від крадіжки зі зламом Спільні підприємства Страхова компанія Заява Інформація для оцінки ризику Проект страхового полісу Затвердження (або зауваження) Страховий договір [pic] [pic] [pic] |
|
